Будь-які здорові стосунки повинні базуватись на довірі. Неважливо, це ділове партнерство, дружба, сім’я, чи відносини влади і громадськості. Ми з вами живемо в демократичній державі.

Це означає, що управління має виконуватись довіреними народом особами. Це означає, що влада має орієнтуватись на потреби людей, звертати увагу на так званий "фідбек". Двостороння комунікація і безпосередня довіра суспільства відіграє величезну роль у злагодженій роботі усіх структур управління. Ми вже давно відійшли від диктатури, де думка народу не враховується, а спілкування відбувається односторонньо. Проте маємо визнати, навіть при тому, що ми зробили величезний крок уперед, працювати все ще є над чим. І довіра до судової влади – одна з "болючих точок" у цій історії. Поспілкуємося детальніше про те, як і чому населення сприймає суд та про те, чи є щось, що варто критично змінити в алгоритмі взаємодії “суд-громадянин”.

Читайте також: Судді Майдану: як живуть служителі Феміди після падіння режиму Януковича

Внутрішня проблема недовіри впливає на зовнішні інвестиції

За даними Центру Економічної Стратегії (Center for Economic Strategy) нестача довіри до суду займає друге місце серед перешкод на шляху до іноземних інвестицій – одразу після корупції.  Можливо, на перший погляд ця проблема здається не надто серйозною через те, що за багато років народ звик не довіряти владі. Через те, що питання комунікації й гарних стосунків між суспільством і судом ніколи не виходило на перший пан. За таких умов складається враження, що наслідків у недовіри – не так багато. Але це не так. Наслідки існують і вони цілком реально впливають на безпосередній стан економіки.

Моделюємо ситуацію. Уявляємо, що певний пан X з Бельгії має намір інвестувати 50 мільйонів євро в завод з переробки сміття. Відповідно пан X шукає країну, у якій на даному етапі такого заводу немає. Його радники пропонують йому розглянути варіант України. Пан X зацікавлений. Він починає активно вивчати ситуацію на ринку України й шукає відповіді на наступні два питання. Ні, питання №1 для цього інвестора – не прибуток. Це питання №2. Ключове питання – це захист його інвестицій. Тобто по факту чи вирішить пан X інвестувати в Україну, залежить від того, чи впевниться у тому, що свої 50 мільйонів він не втратить.

Розвиваємо нашу історію далі. А як пан X буде перевіряти чи варто довіряти українцям? В першу чергу, його буде хвилювати репутація судів. Адже чесний суд і є запорукою того, що в один “прекрасний день” завод з переробки сміття рейдери у пана X не заберуть.

Ось вам кейс, у якому репутація судової гілки влади країни відіграє неабияку роль.

Читайте також: Чим може закінчитись суперечка за здоровий спосіб життя з випадковим перехожим

Суду вірять лише ті, хто причетний до його роботи

Різні джерела приводять відмінну статистику, певні експерти стверджують, що довіра до суду відносно низька, інші ж переконані – довірка до суду є. Але загалом усі результати кажуть про таке: високий рівень довіри спостерігається серед тих, хто користується судовими послугами. А та частина населення, що не має прямого відношення до суду, не має і довіри до нього. Частково це можна пояснити недовірою до влади загалом. Можна говорити і про те, що фундаментальні позитивні зрушення відбулись не так давно, і нове інформаційне суспільство в Україні ще розвивається. Не можна також забувати, що суд загалом – не найприємніша для пересічного громадянина інстанція. І це також певним чином є перешкодою до комунікації, заснованої на відкритості. Проте незважаючи на те, що рівень довіри нібито невисокий, суди ледве справляються з обсягом роботи. То що ж, громадяни не довіряють суду, але все одно туди звертаються? Питання риторичне.

Українці не сприймають суд, як захисника

Хоча захист прав громадян – найперша і найголовніша функція судової системи. Звісно, ми не можемо ігнорувати той факт, що впродовж років корупція псувала імідж судової системи й усього, що з нею пов’язано. Можна навіть сказати, що в таких умовах недовіра до суду – це природно. Через цю існуючу репутацію нам все ще важко добитись об’єктивного ставлення ЗМІ до суду. До того ж на корупцію дуже часто списують провину ті, чия юридична позиція виявилась слабкою і шукають тому виправдання. Але ж це не означає, що ми маємо опустити руки й змиритись. Зміни на краще – відбуваються. Суд десять років тому і сьогодні – це кардинально різні речі. І самі судді наразі чудово розуміють важливість довіри й комунікації з суспільством, що безперечно позитивно впливає на рейтинги довіри до судової гілки влади та в перспективі забезпечить нам такий необхідних приток інвестицій.

Відкритість – перший і головний крок назустріч позитивним змінам

Прозорість процесу – безумовна перевага у боротьбі за довіру. Я впевнений, що діалогу між судом і громадянами хочуть обидві сторони. Сьогодні переважна більшість суддів готові бути відкритими. Якщо раніше вони мало контактували зі ЗМІ й рідко коментували будь-який розвиток подій, то зараз ця ситуація змінюється. Навіть більше, мені особисто приємно бачити, що питання довіри громадян наразі є нагальним питанням для судочинства. Останнім часом стали проводити чимало заходів, на яких працівникам судової системи пояснюють важливість думки суспільства, комунікації та відкритості.

Приміром, зараз під егідою USAID запроваджено програму "Нове правосуддя", що спрямована на підтримку судової влади задля функціонування незалежної, підзвітної, прозорої та ефективної системи правосуддя. Ця ініціатива містить в себе цілий ряд круглих столів та зустрічей, що безпосередньо ставлять акцент на довірі громади на прозорості відносин суду і суспільства.

Тому навіть якщо ви не бачите очевидних змін, це не значить, що вони не відбуваються. Не можна судити про ситуацію загалом, якщо видно лише один її бік, або відомий якийсь один окремий випадок, потрібно завжди опиратись на об’єктивні дані. А ще варто зрозуміти одну річ: довіра – це не явище, а довготривалий процес. І нехай ми наразі робимо перші глобальні кроки, ми – вже на шляху.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram