Не було приводу говорити про «полк тіней» загиблих в минулій війні. Так теща, тобто мама моєї дружини, несподівано похвалилася мені на екрані модного iPhone світлинами Білгородської-російської сестри, яка з доньками несла портрет свого тата – військового розвідника та інваліда ВВВ, в різномастій колоні пам’ятливих родичів і російських патріотів.

Це при тому, що в гостях теща телевізор не дивилася, а Інтернет еволюційно до неї ще не прийшов. Зрозуміло, я розійшовся. Вона слабеньким голосом намагалася вклинитись у мій монолог: «Но они же Ваши

, сами отдали Крым , без единого выстрела». «Наверно сами с Путин ым и договорились». «А чего-то они Донецк и Луганск отдали, а теперь вернуть его хотят». Поск ільки я на це не звертав уваги, вона викотила важкий канон: «А сколько они у крали и почему никто их в тюрьму не садит?». «И с какой стати их дети, да и они сами, нигде особо не работая, вдруг стали миллиардерами?». «И чего они ругают Путина – с ним договариваться надо, вот все к нему ездят…». Треба зважати на голос народу. На ці та інші гострі запитання немає жодної відповіді до цього часу. Наприклад, чому не тільки хтось дав команду покинути військовим і спецслужбам Луганськ і Донецьк, що дозволило бойовиками без жодного пострілу туди зайти й заволодіти збройними арсеналами, але й як і ким було прийняте рішення вийти з Женевського переговорного процесу під парасолькою США і ЄС, де Росія виступала агресором, чому й були введені основні санкції, і сховатися надовго в Мінську, в якому Путін сів у «Нормандському форматі» за стіл переговорів по десуверенізації України. Поряд з президентом Олландом і канцлершою Меркель. І ще сотня питань. Включаючи розстріл «Небесної сотні», Іловайський котел, Дебальцівську катастрофу і окопні Збройні сили в безликій стратегії АТО і ще більше не зрозумілій ООСи.

Можливо, й дійсно прийшов час домовлятися з Путіним. В інаугураційній промові він заявив про створення нової Росії – з вільним суспільством, високотехнологічної, соціально і фізично здорової, яка до часу складання ним чергових повноважень має увійти у п’ятірку найбільш розвинутих країн світу. І він чудово розуміє, що це можливо тільки тоді, коли Росія перестане воювати з усім світом і поверне, найперше Західних інвесторів. Разом із, так-так, не смійтесь – західною культурою, її цінностями, правовими стандартами і свободами. Можна наважитись ствердити, що таким чином Путін визнав неможливість побудови окремої панславянської цивілізації з окремою культурою «скреп Русского мира». Як кажуть, з особливостями, але без фанатизму. Зрозуміло, що якось необхідно закінчувати війну на Донбасі. Тому, і в мене немає жодного сумніву, він зосередиться на проведенні виборів президента України, який буде здатним реалізувати Мінські угоди підготовлені під його наглядом. Вони ідеальні для Москви з точки зору контролю над Україною. Це новий тип колонії. Сценарій створення на Донбасі квазідержавної автономії, як не дивно, може виявитись єдиноможливим мирно-договірним способом покінчити з війною, яка все більше деформує українську національну державність. Претендентів зовсім небагато і вони перед вами.

Біньямін Нетаньяху 9 травня провів своєрідний майстер-клас. Одночасно і від імені президента Дональда Трампа. Умиротворення «залізного Путіна» для Владіміра Путіна. Причепивши незаконну для українців й таку ж ганебну велику Георгіївську стрічку на лацкан прем’єрської блузи, взявши в руки портрет майора Червоної армії, Героя Радянського Союзу з 1945 року Вольфа Віленського, який пройшов цю пекельну війну, де було вбито близько 6 млн. євреїв, з першого і до останнього дня, доживши до 72 років, так-так, в Ізраїлі, й не звертаючи жодної уваги на президента Сербії Вучича з портретом його дідуся, але без знаку відданості Путіну – Георгіївської стрічки, щільно оточений ФСО і нав’язливим, гордовитим та знаменитим Шабаком, яка не вберегла у 1995 році Іцхака Рабіна, не знаючи ні слова російською, хоча його дідусь Натан був російським равіном сіоністом, він безперервно розмовляв з Путіним, який вчетверте ніс портрет свого татуся Володимира Спиридоновича, важко пораненого на «невському п’ятачку» - важливого плацдарму майбутнього прориву блокади Ленінграда в якому й прийшов на світ через 7 років його син Владімір.

Бібі, як його ще лагідно називають в США та Ізраїлі, повільно, англійською, повторюючи-повторюючи, переконував Путіна киваючи всіляко на всюдисущого Трампа, відмовитись від воєнної підтримки Ірану, разом із ліванською, шиїтською парамілітаною, послідовниками Рухолли Хомейні, Хізбулою («партією Аллаха») та не передавати Асаду в Сирії С-300 і С-400 «Тріумф», оскільки це прямо загрожує існуванню держави Ізраїль. Інакше, воєнний конфлікт з непрогнозованими наслідками стане неминучим. Бібі Нетаньяху, як нащадок білоруських Мілейновських, брат якого, національний герой, не знав компромісів, загинувши в легендарній спецоперації по звільненню ізраїльських заручників в Ентеббе, біля столиці Уганди Кампали, ментально, видно «вгадав» Путіна. Бо після спільної з ним прес-конференції заявив журналістам, що « Россия вряд ли будет пытаться ограничить военные действия Израиля в Сирии» ( Reuters ), на що Лавров лише слабо закликав Ізраїль та Іран. «в ести диалог и воздерживаться от конфронтации».

Читайте також: На акції "Безсмертний полк" в Києві затіяли бійку. ФОТО

Нетаньяху цікавить виключно виживання і процвітання держави Ізраїль. За Україну він не дбає і не думає, поки вона якимось дивом не стане частиною його геополітичного інтересу. Бо одного паломництва хасидів до свого Цадика в Умань – цього недостатньо. Звичайно, можна і йому дорікнути, що він принципово не ніс портрет Мірри Железнової (Міріам Айзенштат-Казарінскої), киянки, яка 23 листопада 1950 року була розстріляна в Московських підвалах за «измену Родины» - надрукувавши в середині 1945 року в газеті «Ейнікайт» Єврейського Антифашистського комітету списки із 135 євреїв, нагороджених Золотою Зіркою Героя. Після того, коли в 1943 в журналі «Большевик» їх помістили на останнє місце за кількісним показником, ну, зовсім малих народностей. Але що це важить поряд з надзавданням геополітики і якщо це не стосується спільної трагедії – Голокосту.

Тим більше на відміну від України, Ізраїль є дружньою до Росії планетою. Не виключено, що в ситуації геополітичного розлому, де він може зависнути над безоднею тривалої кризи, яка неминуче буде розкручуватися ще й переїздом американського посольства в Єрусалим і загрозою поновлення палестинської інтифади на чолі з палестинським ісламським рухом, дружня партія якого Хезбола – перемогла на виборах в Лівані, разом із бригадами воєнного крила палестинського ісламського джихаду, що повністю підтримується Тегераном, Аль-Кудс, яке перекладається з арабської як Єрусалим, він буде тиснути на Вашингтон для повернення Путіна за стіл перемовин з Заходом. Жертвою України. Бо жертви Ізраїлем не буде. Ніколи.

Зрозуміло, що ніхто із українського політичного керівництва, навіть опозиційних політичних лідерів не наважився би стати поряд з Путіним в колоні «Безсмертного полку». Та ще й з «георгіївською стрічкою». Аби уникнути цього креативний Михайло Добкін змушений був ходити з нею по Берліну. Але, навіть, одностороння, не дуже ефектна українська пропагандистська машина, яка зосередилась в основному на боротьбі з внутрішніми опонентами президента, що вже само по собі може привести до своєрідного вірусу за типом Еболи тільки в суспільному житті, могла би напружити мізки і перетворити всю філософію «Безсмертного полку» в цинічну спробу російської великодержавної шовіністичної еліти сховатися за благородною місією своїх дідів, які криваво боролись проти нацизму. Лише одним способом: вийти в цей час і в цей день, коли Путін перед демонстрацією зброї масового знищення з любов’ю ніс портрет свого татуся, мільйонним маршем з портретами майже 11 тисяч убієнними російськими найманцями на Донбасі. Разом із майже 3 тис. цивільних, сотнями маленьких дітей, включаючи 80 з них, які були вбиті російським професійними воєнними в Малайзійському Боїнгу рейсу МН-17. У нас є всі для цього моральні, політичні, юридичні та історичні причини. За даними УГКП ООН від конфлікту на Донбасі постраждало 5 млн. українців. І знову ж 1,7 млн. (3.4%) – діти. Тільки в 2016 році за доповіддю («Глобальний індекс миролюбності»), Австралійського інституту економіки і миру, Україна втратила 20,4% від ВВП, а економічна вартість війни склала 66 мільярдів 799 млн. дол.. США за індексом купівельної спроможності. Помножте на 4 роки війни. Україна майже наблизилась до найбільш серйозно постраждалих від насильства Сирії, Іраку та Афганістану. А хто понесе портрети тих 554 військових, які, за даними А.Матіоса, покінчили життя самогубством в зоні АТО? Хто напише прізвища більше ніж 2 млн. біженців, 776 тисяч з яких виїхали з України? Разом із сирійцями і афганцями? Хто понесе портрети 144 заручників і 410 зниклих безвісти? Можливо, цифри і не точні. Бо ними маніпулюють і свідомо применшують.

Читайте також: "Бессмертный полк" треба заборонити, як один з елементів прославляння комуністичної ідеології – блогер

Владі можливо й не до того. Вона готується до виборів і чудово віддає собі звіт, що вплив Путіна на них може виявитись набагато сильнішим, аніж на вибори Трампа. То можна обійтися нічого невартими емоційними заявами, дешевими обіцянками і потрясінням мізків виборців грандіозними проектами відвоювання Донбасу за допомогою миротворців ООН чи укріплення державності томосом Вселенського Патріарха про перепідпорядкування одної із православних церков України Константинополю.

Бібі Нетаньяху точно знає чого хоче і готовий захищати національні інтереси Ізраїлю і свободу єврейського народу любим можливим і доступним способом. Українські політики розглядають владу і державу виключно як високодохідний ресурс, який не вимагає жодних інновацій, вільної конкуренції і поваги до права. Поки ми не змінимо цей хворий нарратив наші близькі, й не дуже, громадяни й друзі, будуть боятися сили Москви і виправдовувати політику Владіміра Путіна.

У візиті і переговорах Нетаньяху з Путіним є визначальний маркер, який відрізняє одного з лідерів демократичного світу від авторитарних клептократів і власників державних бізнес-холдингів: перший – веде переговори відкрито, оголошуючи про свої цілі і наміри, керуючись виключно державними і національними інтересами, другі – ведуть переговори таємно, всіляко маніпулюючи виборцями користуючись посередниками і міняючи державність, історично-національні інтереси на власну вигоду, керуючись інстинктом виживання.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram