Процес формування нового старого російського уряду практично завершився. Залишилися дрібниці, на кшталт призначення директорів ФСБ і Служби зовнішньої розвідки. Однак не схоже, що в цих структурах на нас очікують будь-які зміни. Жодних нових яскравих фігур у складі кабінету не з'явилося. Значущішим є радше те, хто його покинув. Але всі ці фігури належать до числа віце-прем'єрів, про яких я вже писав у "Дні". Це – Ігор Шувалов, Аркадій Дворкович і Дмитро Рогозін. Зараз начебто прояснюються перспективи їхнього подальшого працевлаштування. Шувалову пророкують або опікування гучним проектом "Науково-технічної долини" в МГУ, де, нагадаю, проректоркою є дочка Путіна Катя, або пост президента Російського союзу промисловців і підприємців. Дворкович, як очікується, очолить фонд "Сколково", а Рогозін – корпорацію "Роскосмос". До того ж Дворкович залишився головою оргкомітету з підготовки до чемпіонату світу з футболу. Таким чином, усі троє залишаться при владі та при бюджетних грошах, хоча, ймовірно, і не при таких великих, як раніше. Мабуть, головна вина звільнених віце-прем'єрів полягала в гоголівському: "Не за чином береш!"

Найзначущіша структурна зміна в новому уряді – це поділ колишнього Міністерства освіти й науки на Міністерство освіти та Міністерство науки й вищої освіти і передача Рососвнагляду від колишнього міністерства у відомство уряду. У крісло міністерки освіти пересіла колишня очільниця Міністерства освіти та науки Ольга Васильєва, яка тепер свої ретроградні ідеї зможе запроваджувати тільки у сфері середньої та середньої спеціальної освіти. Поки що вона встигла порадувати російських школярів перспективою п'ятої навчальної чверті, яка може тривати все літо й покликана насамперед зайняти учнівську молодь, особливо ту, яка на літо залишається в містах. Це, очевидно, для того, щоб на різні опозиційні мітинги й демонстрації ходити часу не залишалося. Поки що експеримент проводитимуться в 132 московських школах, але в разі, якщо міністерство вважатиме його успішним, п'яту чверть можуть запровадити по всій Росії.

Читайте також: Зупинити Росію зараз, інакше Китай переможе потім

А ось призначення нового міністра науки й вищої освіти стало для наукової громадськості неприємним сюрпризом, який деякі академіки вже встигли назвати "ударом під дих". Усі наукові співробітники стогоном стогнали від діяльності Федерального агентства наукових організацій, горезвісного ФАНО, що буквально дістав російських учених безглуздими наукометричними показниками й горами бюрократичних звітів, які не залишають часу для власне наукових досліджень. Керівництво Академії наук неодноразово клопотало якщо не про скасування ФАНО (академіки розуміли, що тут вони безсилі), то хоча б про передачу Академії від ФАНО наукового керівництва науково-дослідними інститутами РАН. І ось, здавалося б, збулися найсміливіші мрії академіків. Ненависне ФАНО скасовано. Тільки  замість радості серед російських учених панує зневіра. Річ у тому, що колишній голова  ФАНО Михайло Котюк тепер очолив Міністерство науки й вищої школи. А це є надійною гарантією того, що ФАНО нікуди не поділося, а просто тепер із кабінетів міністерства керуватиме не тільки академічною наукою, але й вищою школою, а також здійснюваними працівниками вишів науковими дослідженнями. І тепер усе безглуздя, пов'язане з ФАНО, зійде не тільки на академічні інститути, але й на університети.

Власне наука цікавила й цікавить Путіна та його команду тільки в плані розробки нових технологій, придатних для виготовлення новітніх систем озброєнь і військової техніки. Однак такі перетворення надійно гарантують, що жодні грандіозні науково-технічні прориви, та ще й ті, що мають прикладне значення, про що мріє російська влада, в найближчому майбутньому російській науці не загрожують.

Міністр оборони Сергій Шойгу й міністр закордонних справ Сергій Лавров передбачувано залишилися на своїх постах. Зміна Лаврова стала б сигналом майбутньої зміни зовнішньополітичного курсу, а Путін відмовлятися від авантюр в Україні й у Сирії та від протистояння із Заходом найближчим часом не має наміру. Що ж до можливості зміни Шойгу, висловлювалися певні припущення, що Путіна, за багатьма ознаками, почали дратувати казки Сергія Кужегетовича про те, як чудово йдуть справи з російською військовою операцією в Сирії, так само як і в російських збройних силах у цілому. Чого варта лише двотижнева хвороба Путіна відразу після розгрому вагнерівців за Євфратом. Володимирові Володимировичу вочевидь є за що бути незадоволеним Шойгу. Однак Путін пам'ятає, наскільки розкручено фігуру міністра оборони в пропагандистському плані, та й якихось очевидних кандидатур на зміну Шойгу в нього немає.

Читайте також: На еліти коштів вистачить. Все інше – не проблеми Путіна

Можна припустити, що через деякий час буде замінено нинішнього начальника російського Генштабу Валерія Герасимова, і його наступникові доручать зайнятися військовою реформою, покликаною підвищити боєздатність російської армії. Однак жодної кардинальної реформи навіть найталановитіший начальник Генштабу здійснити не в змозі. Тут потрібна політична воля, і її уособлює якраз фігура міністра оборони. А Шойгу, який прийшов у Міністерство оборони під прапором боротьби зі спробами свого попередника привести російські збройні сили до західних стандартів і частково повернутися до радянської практики організації армії, в ролі такої фігури виступати не буде. Тому можна очікувати, що найближчим часом ніяких кардинальних військових реформ у Росії здійснюватися не буде, а її боєздатність якщо й намагатимуться посилити, то тільки за рахунок нарощування чисельності озброєння та бойової техніки. Але таке нарощування без підйому рівня навчання особового складу нерідко призводить до прямо протилежних результатів.

Зате поста позбудеться наступник Шойгу на посаді очільника МНС Володимир Пучков. Можливо, у відставку його змусили піти через резонансну трагедію в кемеровській "Зимовій вишні", але не можна також виключити, що рішення про зміну міністра було прийняте ще до фатальної пожежі. Тому що наступник у Пучкова аж надто примітний. Це – Сергій Зінич, колишній заступник директора ФСБ, у 2006-2015 роках служив в особистій охороні Путіна. І настільки ж примітним є новий міністр сільського господарства Дмитро Патрушев, із сільським господарством раніше і близько не пов'язаний. Головна чеснота Дмитра Миколайовича полягає в тому, що він є сином колишнього директора ФСБ і нинішнього секретаря Ради безпеки Миколи Патрушева.

Постає враження, що Путін заздалегідь підбирає кадри уряду зі свого близького кола навіть не для нинішнього терміну, а для наступного, після 2024 року, коли президентом радше за все буде Дмитро Медведєв, а Путін зосередить у своїх руках фактичну владу, ставши прем'єр-міністром. Нинішню ж пропозицію президента Чечні збільшити число президентських термінів у Росії для однієї особи до трьох поспіль найімовірніше зроблено тільки для того, щоб Путін ще раз продемонстрував своє небажання змінювати конституцію.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram