На сканах – розповідь Леоніда Плюща про один із важливих епізодів нашої підрадянської історії – повстання в Прилуках у жовтні 1967 р.

Прочитайте, будь ласка, спочатку ці дві сторінки – це з його славнозвісного мемуару "В  історії", вперше виданого 1979 р., перекладеного на купу мов (у кількох країнах це був бестселлер, нині готується ще парочка перевидань), і взагалі обов'язкового до читання всім, хто хоче щось розуміти про УРСР.

Читайте також: Злочини СРСР не мають терміну давності

Прочитали? А тепер поґуґліть "Прилуки 1967". І побачите ось такий текст, розтиражований десятками укр. сторінок, із Вікіпедією включно, і ще й цілою бригадою журналістів майже дослівно переказаний (як рибки в акваріумі, всі однаково ротики розтуляють!):

"8 октября 1967 года, 500 человек напали на отдел милиции в городе Прилуки Черниговской области. Причина: провокационные слухи о якобы убийстве сотрудниками милиции гражданина, фактически умершего от прогрессировавшего менингита. Оружие не применялось, жертв не было. 10 человек привлечены к уголовной ответственности" (с).

Це потужне резюме (стилістично особливо гарні "провокационные слухи" і "фактически умерший"!)) походить із записки КҐБ СССР М.Ґорбачову за березень 1988 р. ("про масові заворушення в СРСР від 1957 р."). Хтось із рос. істориків ту записку свого часу був оприлюднив, хтось виклав, а зграя малоросійських рибок припливла, розхапала корм і понесла його в наш інформпростір, навіть не потрудившись перевірити (ну бо як же ж можна сумніватися в авторитеті московських джерел, та ще й із самого КҐБ взятих?)).

Читайте також: Буде мова – будуть українці

Своя історія? Свої літописці, свідки, учасники (ще живі)? Нє, не чули. (І це при тому, що рос. версія Плющевої книжки і в мережі є – нє, теж не чули, пофіґ пацанам: у Москві сказали – вони відмікрофонили.)

І ось так у нас – на кожному кроці, про що б не йшлося, десятки непомітних разів щодня.

І ось це й називається – "інформаційна окупація": коли про нас самих – про те, що з нами діялося в минулому, чи діється тепер, чи про те, чого ми потребуємо надалі, – нам розповідають з точки зору наших вбивць.

Будьмо уважні.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram