18 травня канцлер Німеччини Ангела Меркель відвідала з офіційним візитом Росію та зустрілась з президентом РФ Володимиром Путіним. Про що вони говорили? Про це в блозі НВ пише Володимир Огризко.

На мою думку, такі зустрічі Путіна (зараз – з Меркель, потім – з Макроном) можна оцінювати з двох боків.

По-перше, звісно, як його спробу зрушити ситуацію, зокрема, на Донбасі, вперед. Також – обговорити інші гарячі точки, де задіяна Росія, і у такий спосіб посприяти їх вирішенню. Але є інший, другий аспект: зважаючи на те, що теперішній керівник Кремля абсолютно не здатен домовлятися, в багатьох випадках ці зустрічі схожі на monkey business. Тобто, подібні візити лише дозволяють Путіну говорити, що він величний і без нього не вирішуються жодні проблеми. Та продовжувати використовувати це в своїх власних інтересах. Отже, треба шукати можливий баланс між першим і другим: з одного боку, намагатися впливати і тиснути, враховуючи його абсолютно безрозсудну позицію, з другого – враховувати, що він використовуватиме це для власного піару та розвиватиме тезу про Росію як одного зі світових гравців і далі.

Читайте також: Взаємини Росії і Китаю все більше нагадують дружню ворожнечу

Погляньмо на конкретику. Путін продовжує наполягати на тому, що миротворча місія ООН на Донбасі повинна бути охоронною місією спостерігачів від ОБСЄ. Іншими словами, він наполягає на тому, щоб все було заморожено, він, як і раніше, постачав бойовикам танки, «Гради» та живу силу. А конфлікт продовжувався. Виходячи з того, що ми зараз бачимо на Донбасі, складається враження, що на чергові заклики Заходу в особі пані Меркель, Путін не дуже звертає увагу. Це дає підставу думати, що з цієї конкретної теми, спрацював варіант номер два: він використав приїзд пані Меркель в своїх власних інтересах.

Також в розмові звучала тема «Північного потоку-2»: вона є важливою для Путіна і, водночас, суперечливою для Меркель. Остаточних домовленостей так і не досягнуто. Зокрема, через те, що заокеанські союзники Німеччини в цій темі переходять майже на мову ультиматумів, а це означає, що треба шукати компроміси.

Стосовно іранської теми, позиції Німеччини (точніше – ЄС) та Росії є ближчими, ніж позиції США та ЄС. Безумовно, Путін буде використовувати ситуацію на повну та намагатиметься поглибити ці протиріччя. Також мова йшла і про деструктивну роль Росії в Сирії, але в цьому питанні сторони залишилися при своїх.

Читайте також: Історична ядерна угода: довіряй, але перевіряй

Чи отримала від цієї зустрічі щось пані Меркель? Безперечно. Вона свою роль виконала: зафіксувала позиції Німеччини і ЄС з важливих питань та донесла їх до Путіна  Проблема лише в тому, що президент Росії не розуміє просто розмови: він розуміє, коли за розмовою йдуть чіткі каральні заходи. А їх не було. Користь від таких зустрічей, безперечно, є, але вона могла б бути значно більшою, якби до закликів додавали конкретні «пропозиції» відносно того, що буде, якщо Путін в чергове на них негативно відреагує.

І в цьому полягає головна проблема: наразі поки закликами все і обмежується.

Подивіться на Велику Британію: вона якраз починає чудово розбиратися з такими питаннями як брудні гроші російських олігархів. Абрамовичу, наприклад, анулювали візу. Це, начебто, незначні речі, але вони мають колосальний вплив на оточення Путіна, яке поступово буде розуміти: чим далі в ліс – тим більше дров. Все рухатиметься по наростаючій: в результаті,  вони можуть втратити все, що сховали за кордоном. Поки що, на превеликий жаль, такого підходу з боку Меркель ми не бачимо. Я вважаю, це те, чого не вистачає Заходу в цілому.

Уявіть собі, якою б могла бути ця зустріч, якби Захід справді домовився про дуже скоординовані та чіткі, адресні санкції з конкретними часовими рамками. З цим «меню санкцій» Меркель їде до Путіна і підносить їх як подарунок російському президентові в Сочі. В такому випадку, розмова з усіх гарячих питань була б абсолютно іншою.

А з існуючим підходом нам залишається лише чекати, наскільки ці розмови будуть ефективними в майбутньому і як вони будуть додатково використані.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram