Враховуючи всі вихідні дані, варіант антикорупційного суду, запропонований парламенту до другого читання, можна порівняти зі красивою медузою, пише у своєму блозі на "Новому часі" нардепка Олена Сотник. У неї дуже гарна шапка для західних партнерів, але рідкі жалкі вусики для захоплення здобичі у вигляді топ-корупціонерів й абсолютна нездатність протидіяти сильній політичній течії, яка й буде її рухати, а напрямок визначать вищі ешелони влади.

Історія зі створенням Антикорупційного суду доходить до свого фіналу. Вже цього тижня парламент продовжить розгляд президентського проекту закону про Вищий антикорупційний суд у другому читанні.

Комітет Верховної Ради з питань правової політики очікувано затвердив законопроект до другого читання, відхиливши більшість прогресивних правок, що були покликані створити незалежну й ефективну інституцію, що діятиме.

Так, комітет відхилив можливість впливати на процес відбору суддів, Громадську раду доброчесності, залишивши їй лише декоративну можливість вимагати проведення моніторингу доброчесності вже чинних суддів Вищого антикорупційного суду й досі недієвим Національним агентством із питань запобігання корупції.

Читайте також: Кому українці довіряють обрання суддів Антикорупційного суду. ІНФОГРАФІКА

Комітет відмовився розширити критерії для потенційних кандидатів і надати змогу брати участь у конкурсі особам із громадянського суспільства, а саме тим, які мають досвід надання послуг у сфері права в рамках реалізації проектів міжнародної технічної допомоги у сфері боротьби з корупцією в Україні.

Право призначення суддів залишено лише за Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (далі – ВККС), до діяльності якої залишається купа питань. Оскільки саме завдяки ВККС судді, які судили майданівців і які були пов’язані з корупційними скандалами, залишились на своїх посадах.

Щодо Громадської ради міжнародних експертів, згідно з текстом законопроекту, вона виконує роль гарної вітрини конкурсу для західних партнерів, маючи повноваження лише збирати й надавати ВККС інформацію щодо кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду. 

Якщо Громадська рада міжнародних експертів у своєму вмотивованому висновку встановить, що кандидат на посаду судді Вищого антикорупційного суду не відповідає критеріям закону, то ВККС може обійти цей висновок, підтвердивши здатність такого кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя, голосами одинадцятьох своїх членів із шістнадцяти. Для цього, наприклад, буде достатньо проголосувати вісьмом членам, призначеним з’їздом суддів, двом призначеним головою Державної судової адміністрації України та хоча б одному призначеному з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ. Враховуючи скількох суддів із негативною репутацією ВККС залишила на свої посадах, такий сценарій видається цілком реалістичним. 

Правки, які дають раді міжнародних експертів змогу ветувати кандидатів до складу суду, комітет віддав на розсуд парламентові, навмисно дистанціювавшись і віддавши це ключове питання для торгів між Банковою та основними гравцями. 

Читайте також: Що означає ультиматум Гройсмана щодо Антикорупційного суду

Єдине питання, в якому були почуті західні партнери, – це підслідність Вищого антикорупційного суду, який, згідно з поданим до другого читання проектом, розглядатиме лише справи, розслідування щодо яких здійснювало Національне антикорупційне бюро України. Але чи буде сюрприз – у вигляді неочікуваної правки під час голосування, на жаль, передбачити неможливо.

Вінцем патовості цієї ситуації є відсутність запиту в суспільстві на реально незалежну й ефективну інституцію, здатну завершити антикорупційну боротьбу вироками проти посадовців будь-якого рівня. У голові пересічного громадянина є послання: "Нам потрібен Антикорупційний суд", а от яким він має бути, і що базові принципи його створення є первинними до самого факту створення, – ця теза не є визначальною.

На превеликий жаль, навіть головні лобісти цього питання, антикорупціонери, перед другим читанням лише обережно говорять про необхідність створення антикорупційного суду, оминаючи те, яким саме цей суд має бути. Проте, якщо ми справді хочемо дієву та незалежну інституцію, то своє гучне слово має сказати громадянське суспільство й експертне середовище.

Ключове питання: що важливіше – здаватися чи бути? Очевидно, що парламент будь-яку проголосовану модель презентуватиме як велику перемогу.  Однак голосування за "будь-який", головне, що це закон про антикорупційний суд,  буде лише небезпечною імітацією з подальшими негативними наслідками для держави і кожного українця.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram