Чутки про політичну смерть помічника президента Росії Владислава Суркова виявилися сильно перебільшеними. Сурков не просто перепризначений на посаду помічника. Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков підтвердив, що Сурков продовжить займатися Донбасом.

Причому цікаво, що ця інформація з'явилася ще до того, як з'явився офіційний документ, який регламентуватиме розподіл обов'язків співробітників адміністрації президента Росії – так важливо було закріпити апаратну перемогу Суркова.

Читайте також: Російсько-українська війна й перемовини з тінню

Втім, це не тільки особистий успіх одного з найнебезпечніших і непримиренних ворогів Української держави, що зробив усе можливе для боротьби режиму Віктора Януковича із протестним рухом, анексії Криму та дестабілізації сходу. Це ще й демонструє згоду Путіна із тим курсом, який запропонував і забезпечує Сурков. Навколо обов'язків куратора окупованого Донбасу йшла серйозна апаратна боротьба – не тільки боротьба амбіцій, але й боротьба підходів.

Були чиновники, які вважали, що Росії слід мінімізувати свою присутність на Донбасі заради згоди із Заходом і більш витонченого – за допомогою "впихання" окупованих територій – впливу на Україну. Були ті, хто вважав, що потрібна нова війна з метою розширення територій або посилення тиску на Захід та Україну.

Але в результаті перепризначення Суркова може бути прийнятий його підхід – перетворення окупованих територій на повноцінні квазі-держави, проведення нових "виборів" їхнього "керівництва", фактична відмова від будь-яких можливостей реінтеграції.

Читайте також: Політичний декаданс і російська агресія

Це означає, що розраховувати на будь-які зрушення в урегулюванні на Донбасі найближчими місяцями – якщо не роками – не варто. Сурков є творцем вертикалі "влади" ОРДЛО і покровителем місцевих бандитів. Як це зазвичай буває в російських умовах, мова йде не тільки про політичний, а й про фінансовий інтерес. А такий інтерес є пріоритетним у порівнянні з імітацією взаєморозуміння із Заходом, скасуванням санкцій та іншого лушпиння. Тому що це лушпиння пов'язане із державними інтересами Росії, а Сурков може забезпечувати куди вагоміші приватні інтереси зацікавлених осіб. Ну, й власні.

Тож українцям слід вчитися жити в умовах затяжного конфлікту, який відніматиме сили й енергію держави впродовж багатьох років. Саме це – на відміну від популістських гасел і обіцянок, сумнівних пріоритетів державного будівництва та реформ – залишиться головним викликом для успіху і самого існування України. Збереження Суркова – ще один доказ того, що війна триває.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram