Якби мене попросили одним реченням охарактеризувати сьогоднішній Форум Юлії Тимошенко, я б назвав його "злам реальності". Саме в тому значенні, в якому цей вираз вживається в "Матриці".

По суті, весь сьогоднішній виступ Тимошенко, і наступні три величезні дискусійні панелі – це фронтальна атака на усі стереотипи, які не тільки нав'язувались людям на протязі останнього тижня, а й дбайливо консервувались протягом всіх двадцяти шести років існування незалежності.

Видно, що Юля глибоко пропрацювала не тільки свій минулий досвід, а й глибоко розібралась в сучасних політекономічних трендах в світі.

Звісно, що все заплановане просто не могло влізти. За моїми оцінками, вона виклала десь десяту, ну може п'яту частину всіх своїх напрацювань. Так що я вірю... ні, я знаю, що у цього форума буде продовження.

Більшість очікувала, що сьогодні просто буде презентована передвиборча програма Тимошенко-президента і партії "Батьківщина". До цього всі звикли. Так чинилось протягом всіх минулих років: подібні форуми скликались тільки для того, щоб сформулювати концепцію виборчої програми, оприлюднити базовий список обіцянок і при можливості запустити чоботом в політичних опонентів.

Читайте також: Тимошенко: Місце України – в об’єднаній Європі

Саме тому на протязі останнього тижня політтехнологи Банкової намагались нав'язати суспільству своє бачення цієї програми, собі відводячи роль "європейців", а Тимошенко нав'язуючи "проросійську роль". Так простіше виграти вибори – розділити країну на два протилежні табори, і зібрати жнива наляканого електорату.

Цю схему Юля поламала... просто викресливши передвиборчу риторику з свого виступу. Замість того вона згадала про Франкліна Д. Рузвельта та Людвіга Ерхардта. З цих двох імен вона почала свою промову не просто так. Вони обидва зробили те, чого ніхто не очікував. Рузвельт підняв із економічної депресії цілу країну і буквально не дав їй розвалитись (а така можливість існувала), а також ввів в світову політекономію уявлення про "економічні права". А Ерхардт відкинув існувавшу на той момент дихотомію "або соціалізм – або laissez-faire capitalizme", і створив першу в світі соціально-орієнтовану економіку (Soziale Marktwirtschaft). Наші можновладні "ріхварматери", до речі, досі знаходяться в полоні тієї дихотомії, ніби історія зупинилась десь на тридцятих роках минулого століття.

Точно так само Юлія Тимошенко сьогодні поламала одну із найбільш дбайливо консервованих мандал нашої держави – структуру політичних інституцій. Зверніть увагу, після обох Майданів структура нашої політичної системи не була змінена ні на йоту. От в якій формі ми її успадкували від Радянського Союзу, така вона і залишилась – хіба що замість внутрішньопарламентських групочок у нас тепер партії. А збереження політичної структури не просто полегшує, а прямо програмує відтворення все тієї ж пізньорадянської системи із кулуарними рішеннями, всевладним чиновництвом та рештою наших реалій.

Вона показала одну із можливих альтернатив – гексамон. Тобто, не звичні нам три гілки влади + преса як четверта влада, а шість окремих гілок влади, до яких повноправним членом як інституція входить громадянське суспільство. Ця система може навіть не бути втілена.

Зрештою, у неї дуже високі вимоги – для її правильної роботи необхідно як мінімум 45% політично активного населення, наявність шкільної політичної освіти (між іншим, в деяких країнах така є – наприклад, в старшій школі в Японії читається політологія), і наявність розгалужених інформаційних сервісів з елементами штучного інтелекту. Гексамон, який намалювала Тимошенко в своєму виступі – це політичний устрій демократії наступного покоління, яка прийде на зміну представницькій системі і представлятиме собою щось типу миттєвої демократії (instant democracy).

Тимошенко в даному випадку виступає не як політик, а як візіонер, людина, здатна ставити задачі на багато років вперед, на далеку перспективу. І вона показала нам шматочок цієї перспективи, продемонструвавши нам, що наші політичні інституції – це не навічно заморожена структура. Вони можуть бути, і будуть змінені. І при цьому можуть бути не копією чиїхось чужих інституцій (минулих або теперішніх), а набути навіть кардинально іншого вигляду, про який ми донедавна могли хіба що прочитати в романах Вернора Вінджа чи Іана Бенкса.

Але це не єдине, що поламала Тимошенко сьогодні. Кілька днів тому в коментах я припустив, що Тимошенко на Форумі може одночасно бути і хедлайнером і модератором. На що мені цілком прогнозовано відповіли, що так не буває, і що ти або господар, або конферансьє при численних "запрошених експертах". Тимошенко показала зворотнє. Вона поділила Форум на дві частини. В першому вона була хедлайнером – задаючи теми для дискусії, і пропонуючи власне бачення. А в другому вона прийняла на себе роль модератора, який надає слово, направляє дискусію, і – сама слухає, і пропускає через себе почуте. Для неї такий досвід не перший, бо вона уже виступала в такій ролі рівно десять років тому, на "Ідеальній Країні". А ось для сучасного політикума, надійно забетонованого ще Януковичем, і практично позбавлених реальних політичних диспутів – це нове амплуа. Це амплуа не для президента-царя, який зверхньо роздає команди запопадливому оточенню, а президента-арбітра, президента-провідника, президента-візіонера.

Дехто із експертів, як я послухав, зауважували, що по-справжньому нового Юлія Тимошенко нічого не запропонувала. Все нею сказане можна знайти в працях Йонедзі Масуди, Дона Тепскотта, Корі Доктороу та інших західних політичних філософів. Для експертів, можливо й так. Але іще одна задача, яку вирішувала Тимошенко своїм виступом, полягала в перекидуванні містка між експертним колом (яке, давайте будемо чесними, давно вариться у власному соку) та широким загалом.

Підніміть руки, хто читав Тепскотта? Витримки із праць Масуди я у себе якось постив. А решту? А доповідь Римського Клуба? А останні книги Джеффрі Сакса та Френсіса Фукуями, де вони визнають свої помилки та прямо переходять від "неолібералізму" до "ордолібералізму"? Все це широким загалом не читано взагалі. Там і з базовими поняттями часто проблеми.

А сьогодні Юлія Тимошенко широким мазком показала широкому загалу всі ці новітні політичні та політекономічні ідеї, наочно демонструючи – тут нема нічого страшного чи особливого, тут все просто, і головне – все це можливо. І можна не просто докластись до побудови такої системи, а й знайти в ній своє місце.

Знайти своє місце в майбутньому, побудованому власними руками.

І нарешті, це було дійсно повернення до витоків. Атмосфера, яку Тимошенко організувала на цьому форуму, це все та ж сама "Ідеальна Країна", просто на більш зрілому рівні. Тут на квадратну хвилину виступів прозвучало більше ідей, ніж коли-небудь звучало в нашому політичному ефірі. А головне, не дивлячись на спеку, в Експоплазі було зручно і затишно.

Тут зібрались люди, яким в першу чергу не все одно. Які прийшли на форум не слухати черговий пакет обіцянок, чи записувати тези за лідером, а прийшли із своїми власними думками та ідеями.

Не всі мої очікування виправдались, але найголовніші з них цілком і повністю були задоволені. Спасибі, Юлія Тимошенко.

+ Бонус, особисті враження.

Я був надзвичайно вражений кількістю розумних і прекрасних людей, яких зустрів на цьому форумі, і з якими нарешті познайомився в реалі.

Чарівна Альона Шкрум, дуже дякую за приємне і приязне знайомство.

Читайте також: Фундаментальний вибір України

Олексій Рябчин, сподіваюсь, вам все-таки стала у пригоді та фотка, яку ви клацнули з мене, перш ніж я сказав "караул".

Костянтин Матвієнко та Міха Анархіст Чаплига, я давно уже вас знаю, але сьогодні більше ніж вдячний, бо тільки завдяки вам я попав сьогодні на форум.

Юлія Ганюк, іще раз прошу вибачення, що доставив незручностей, і дуже дякую, що ви мені видали бейджик.

Вибачте, кого не згадав, але з ким познайомився - я і вам дуже-дуже вдячний і мені було приємно познайомитись. Спасибі вам теж за сьогоднішній день, такий довгий і такий фантастичний...

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram