Я розповім вам історію про те, як одна ініціативна людина змінила життя багатьох людей поряд з собою.

У долині між селами Долиняни, Снітків і Супівка росте відоме в Україні поле диких жовтих ірисів – на 10 гектарах. Маючи таке диво, кілька років тому вінницька влада заговорила про створення заказника. І запросили журналістів зняти сюжет про можливості зеленого туризму.

Тоді сільський голова Снітківа Віктор Ольшевський, побачивши знімальну групу, попросив кілька секунд ефіру. І сказав, що сільрада має 200 гектарів вільних земель під сади й ягідники і запрошує до себе інвесторів.

Слід сказати, що ці землі орендувала фірма, яка не сплачувала за це гроші. Через суд договір оренди було розірвано.

Підприємливі люди на пропозицію Ольшевського відгукнулися відразу.

Читайте також: Сьогодні українське село потерпає від неефективної та корумпованої влади, – нардеп Івченко

А сільський голова почав ... відмовляти. Каже, що приходили фермери. Найперше він у них питав про кількість зайнятих людей. Виявлялося, що мова йшла про двох-трьох трактористів, одного комбайнера. А цього Ольшевському було замало.

І тоді з’явилась пропозиція від вінничанина Сергія Українця.

На фото – Сергій Українець

Він приїхав, поцікавився, чи дійсно земля підходить під ягідники. Вивчив рельєф, наявність під’їзних доріг, електромережі, водних об’єктів. За допомогою фахівців Інституту земельних ресурсів зробив біохімічний аналіз ґрунту. Далі разом із однодумцями започаткував товариство «Тріада -МК» і фермерське господарство «Щедрий хутір», яке і зайнялося садівництвом.

Цікаво, що Сергій Українець прийшов в ягідництво з … виробництва яхт. Коли стало зрозуміло, що тривала криза не робить дорогий продукт затребуваним, він продав підприємство із будівництва яхт та подався у село на Віннничину.

До посадки 160 гектарів яблуневого саду та десятка гектарів малини, садової суниці й лохини інвестори залучили молодих спеціалістів, які стажувалися в Голландії, Італії, Німеччині. Нині ці молоді люди живуть і працюють у Сніткові.

Сільський голова Віктор Ольшевський розповідає, що в селі розвалювалися сім’ї, бо чоловіки їздили на заробітки, а жінки залишалися гарувати.

– Я не хотів, щоб наша територія знелюдніла, – каже пан Віктор. – Ми були глибоко дотаційним селом, тепер у нас не вистачає робочих рук і є купа вакансій.

В селі створено 400 робочих місць. Це при тому, що всього населення – 650 людей. В середньому за робочий день людина заробляє 200 гривень. В селі думають, яким чином забезпечити селян роботою цілий рік, а не лише в сезон. І вже є кілька бізнес-ідей.

Читайте також: П'ять кроків для порятунку українського села

Крім цього, збираються створювати плодово-ягідний кооператив. А тим селянам, які хочуть вирощувати ягоди у себе вдома, безкоштовно роздають саджанці смородини та організувують тренінги з висадки та догляду за ними, розповідають, як збирати максимальний урожай.

Тут втричі зросла народжуваність. Молодь почала повертатися до Сніткова. Зараз в цьому селі всі хороші будинки розкупили, і навіть є черга на купівлю житла.

До села почали переїжджати жителі навколишніх сіл. Є автобусне сполучення з районним та обласним центром, працює амбулаторія, дитсадок – усе, що треба людям.

Почали будувати водогін. Він якраз і з’явився завдяки участі в програмі Академії лідерства офісу Ради Європи в Україні. Це там навчили Віктора Ольшевського залучати кошти – складати проекти, виставляти їх на конкурс. Весь сільський бюджет на момент ідеї будівництва водогону становив 350 тисяч грн, а Ольшевський "замахнувся" на 1,8 мільйона! І дістав ці кошти, завдяки грантовій програмі "DESPRO".

Звичайно, виростити врожай – то важливо. Але не менш важливо його зібрати, переробити і продати.

Найефективніше, і саме так зробили у Сніткові, це кластер у складі потужного промислового виробника. Коли дрібні виробники об’єднуються заради постачання великих партій на підприємство.

Товариство "Тріада-МК" має у Вінниці морозильні камери об’ємом 1,5 тисячі тонн. Минулі роки туди везли врожай малини. А потім компанія запустила австрійську лінію з виготовлення свіжих ягідних фрешів без хімічних консервантів. Виробництво знаходиться в райцентрі – у Мурованих Курилівцях. Соки відповідатимуть стандартам органічної продукції.

За словами сільського голови, це тільки початок.

Читайте також: Чому молодь їде з села – нецікаві відповіді на непотрібні питання

– Ми маємо резерви для розширення, – впевнений Ольшевський. – Плануємо насаджувати горобину. Це лікарська ягода і вона буде користуватися попитом не менш за малину чи полуницю. Також плануємо знайти можливість засадити 100 гектарів вишнею. Ми порахували, аби обробити кожен гектар дерев вишні, необхідно 20 працівників, а це ще додаткових 2 тисячі робочих місць.

А ви ж пам’ятаєте, що не так давно українці їздили збирати ягоди в Польщу? Так, і зараз їздять. Але, повірте, польські бізнесмени вже висловлюють занепокоєння тим, що Україна починає становити серйозну конкуренцію у цьому сегменті.

"Попит на польські заморожені ягоди суттєво знизився через збільшення пропозиції від українських виробників заморожених ягід", – визнає координатор закупівель фруктів у компанії "LST-Polska" Даріуш Войчак.

За його словами, нині у польських виробників є дві найбільші проблеми: дефіцит робочих рук та питання рентабельності виробництва польських заморожених ягід через потужну конкуренцію українських переробних підприємств. Окрім того, переробні заводи Польщі все частіше віддають перевагу закупівлі української сировини.

Ось таке Снітківське економічне диво. Я намагалась написати стисло, але все одно вийшло багато. Але ж про хороше можна, правда? 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram.