Тут багато хто, як я бачу, не розуміє, навіщо проводити міжнародні конференції про успіхи реформ в Україні, коли реформ немає. Поясню.

(Не буду довго дискутувати, чи є реформи, чи ні. Якщо не хочеш бачити, то заплющуєш очі й не бачиш. Тим паче, якщо значна кількість громадян розуміє реформи лише як підвищення зарплати. Цей допис не для них.)

Є три важливі фактори:

Читайте також: Запобігти перетворенню євроінтеграції на чергове "світле майбутнє"

1. Наші реформи не можуть відбутися без тиску Заходу. Громадянське суспільство тисне з іншого боку, але воно стомилося, вже не здатне виводити на вулиці тисячі людей, а до того ж його навчилися ігнорувати. 

2. Наші реформи не можуть відбутися без технічної допомоги Заходу. Ці гроші потрібні, бо ми поки що не заробляємо достатньо. Хоча в окремих напрямках вже перейшли на самофінансування. 

3. Наші реформи не можуть відбутися, якщо війна переходить в активну фазу. Не лише героїзм українських військових, але й світова дипломатія та санкції зупинили агресора та перевели війну в менш гостру фазу.

Читайте також: Чи варто обговорювати з політиками порядок денний майбутнього?

Щоб усе це відбувалося, треба тримати контакт із західними партнерами. Треба постійно відверто говорити з ними на вищому рівні про наші досягнення та провали, повідомляти про наступні кроки. Не можна бути у фокусі уваги світу, не роблячи для цього постійних зусиль.

Майже два десятки міністрів закордонних справ і майже половина уряду з нашого боку – це той рівень, на якому закріплюється міжнародна підтримка України. Цей захід ретельно готувала професійна команда, за що їй велика подяка.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram