Чергова спроба приватизації найбільшої державної електрогенеруючої компанії Центренерго може завершитися катастрофою для самої компанії. Про це для НВ.Бізнес пише Юрій Корольчук.

Замість очікуваної продажі компанії великому іноземному інвестору Центренерго може опинитися в руках середнього українського бізнесу, який банально не "потягне" розвиток генерації, що здатна забезпечувати до 10% виробництва електроенергії в країні.

Може повторитися історія із приватизацією нафтопереробних заводів, коли замість обіцяних мільярдів доларів інвестицій під час приватизації у середині 1990-х рр. в Україні фактично закрилися три з п’яти НПЗ. Зупинка або скорочення роботи Центренерго – такою може бути найближча реальність підприємства.

Щоправда, зараз питання продажу Центренерго намагаються вирішити за допомогою залученого радника, польської аудиторської компанії Ernst & Young (Польща). Саме польська дочірня компанія Ernst & Young організовує та вивчає зацікавленість інвесторів у купівлі 78,3% пакета акцій Центренерго. Вже на початку липня уряд має мати уявлення чи вдасться цього разу залучити іноземного інвестора. "Ми очікуємо, що в найближчі тиждень-два Фонд державного майна зможе напрацювати всі умови і запропонувати їх уряду, тому на даному етапі ще фінальна версія таких умов продажу, по суті, не підготовлена", – повідомив міністр Кабінету міністрів України Олександр Саєнко.

Проблема Центренерго ускладнюється і тим, що держава намагається вже третій рік поспіль безуспішно приватизувати найбільшу державну електроенергетичну компанію. Це якщо не рахувати спроби організувати продаж із 2011 року.

Читайте також: "Война" с контрабандой от Гройсмана

До речі, саме у розрізі 2011-2018 рр. можна порівняти цінову пропозицію, яку держава очікувала отримати від продажу Центренерго.

Зараз початкова ціна енергогенеруючої компанії становить $200 млн. Проте, таку суму, а скоріше на $50-70 млн менше, у кращому випадку заплатить ймовірний український інвестор. А від іноземної компанії в уряді очікують отримати більше $350 млн.

Звичайно, ні $200 млн, ні $350 млн не можуть зрівнятися із сумою в $1-1,2 млрд, на які розраховували в Україні в далекому 2011-2012 рр. При цьому початкова ціна тоді визначалась на рівні $600 млн.

І причиною того, що тоді не вдалося продати Центренерго, була також недостатня робота влади із іноземними інвесторами та з’ясування стосунків між тими групами, які де-факто контролювали компанію.

Сьогодні ж історія повторюється. З одного боку уряд не приховує своєї мети – продати Центренерго іноземному інвестору. "Ми почали відбирати радника. Коли підберемо – він включиться в підготовку Центренерго до приватизації. Буде це 2017 рік – добре, буде 2018 рік – теж добре ", – заявляв нині вже екс-голова ФДМУ Ігор Білоус. Тоді ж він назвав країни, які виявили інтерес до приватизації Центренерго – інвестори з Китаю, Кореї, Туреччини та Індії.

Читайте також: З Дюссельдорфа з "любов'ю"

Але з іншої сторони – у купівлі Центренерго сьогодні зацікавлена новосформована так звана "група Кропачева", яка намагається вибудувати вугільну вертикально-інтегровану компанію із власними шахтами, збагаченням, генерацією електроенергії. Але для української компанії об’єкти Центренерго можуть виявитися чемоданом без ручки, який буде неможливо нести, але і жаль кинути. Проте, постраждає від цього енергосистема, яка не дорахується як мінімум 6 млрд квт-год, а як максимум 10 млрд квт-год. Заміщення маневрених потужностей дорого обійдеться Україні, оскільки дефіцит доведеться покривати за рахунок інших виробників. Також залишаться проблеми високої собівартості видобутку вугілля на державних шахтах, закриття нерентабельних шахт.

Водночас, іноземний інвестор дійсно може запропонувати більшу ціну за Центренерго. Але на даному етапі компанії, які виявляють інтерес, не бачать послідовних дій в Україні щодо умов функціонування ринку вугілля та електроенергії.

Більше того, уже півтора року НАБУ проводить розслідування формули Роттердам+. І далі в НАБУ – за відсутності абсолютно жодних результатів розслідування, – називають цю справу пріоритетною. Хоча при цьому сам керівник антикорупційного бюро Ситник визнає, що спроби провести експертизу методики розрахунку вартості вугілля (Роттердам+) завершилися "нульовим" результатом. І тут, власне, у інвестора виникне сумнів у доцільності участі у приватизації Центренерго, оскільки НАБУ ставить під сумнів формулу, яка визначає ринкову ціну вугілля. І тим паче, коли це стосується компанії, яка також залежна від імпортного вугілля.

Тому якщо цього разу приватизація Центренерго зірветься, то значна частина вини у цьому буде і НАБУ. І в такому випадку можна буде із впевненістю сказати, що Центренерго приречене на подальше животіння або й навіть закриття. Оскільки достатні фінансові кошти сьогодні є у іноземних великих інвесторів, які будуть здатні забезпечити насамперед модернізацію, а також поставки вугілля на ТЕС.

Відповідно, перед ФДМУ та урядом сьогодні стоїть першочергове завдання – спробувати не розлякати можливо останніх іноземних інвесторів, які поки що готові купити Центренерго.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram