Українську мову у відповідь почула вже десь три години, перебуваючи в місті. І так, я знаю, що се російськомовне місто, але все-таки занадто, як на мене. Я ж все таки не англійською говорила. Або ні, якби я говорила англійською, то, майже певна, почула б швидше англійську, ніж українську у відповідь. 

Таких маленьких та старих трамваїв, як в Одесі, я не бачила ні в Харкові, ні у Львові. Звісно, мені неодноразово доводилось бачити, як пасажири у Львові набиваються в транспорт, як кілька в банку. Але се лише квіточки у порівнянні з одеськими реаліями в сьому сенсі. Видовисько не для людей зі слабкими нервами)

Ймовірно, подібна перевантаженість пасажирами даного виду транспорту криється в ціні. Адже маршрутки тут коштують вже сім гривень, а ціна квитка на трамвай й досі тримається на позначці трьох гривень. Так не переплачуючи за проїзд, містяни платять своїм комфортом. Ще цікаво, що оплачувати проїзд потрібно не на вході, а на виході. Саме з сієї деталлю пов'язаний маленький казус, що стався зі мною. Коли я вже виходила на свою зупинку, то мені було кинуто в спину навздогін:

– А оплатіть проєзд? 

– Так я оплатила ще на вході. 

Водійка, згадавши, що все саме так і було, рушила трамваєм до потрібної зупинки)

Люди дуже привітні та охоче йдуть на допомогу. Мені гарнесенько пояснював дорогу водій маршрутки чим мені добратися до місця призначення. Був уважний і терплячий. Не показував анінайменшого роздратування, хоч транспорт був заповнений пасажирами і, в принципі, потрібно було рушати.Також була тітонька і дівчина, які зацікавлені та небайдуже відгукувалися, щоб допомогти зорієнтуватись в місті.

Взагалі мені одесити здалися тепліші за формально привітних галичан, які, насправді, більш закриті. І сим одесити схожі на полтавців, які є за своєю регіональною ментальністю відкриті і теплі до нових людей) 

Читайте також: Неактуальные советы для туристов, выслушав которые, нужно сделать всё наоборот

Одеса складає враження брудного міста. Переважно з пострадянською, а тому переважно ніякою архітектурою. Якесь в мене було дежавю, як і у випадку з Дрогобичем, яке теж є хоч і маленьким, але теж туристичним містом. І хоч в першому, хоч в другому випадку центр охайний і чистий, а от далі – занепад і руйнація.

Що говорити, коли не тільки є зарості на вулиці, а й відкритий каналізаційний люк посеред дороги, який практично нічим не прикритий і в який можна запросто впасти. Можливо, се б зі мною і сталося, якби мене не попередила тітонька, яка мені показувала, де тут є кафе. Ото була б мені фініта ля комедія, а не море) 

"Чемодан-Вокзал-Росія" – не кажіть так нікому більше в Одесі, хоч я Вашу думку поділяю".

Се так мене попередила тітонька, яка переважну частину життя прожила в місті, але сама родом із Західної України. Се такими словами я зреагувала на те, що багатьох одеситів дратує, коли вони чують українську, як стверджувала жінка, а вона на те умисно говорить українською. І при нагоді нагадує на якій землі вони живуть.

На питання: "Чи багато сепаратиських настроїв в Одесі?" Жінка впевнено сказала, що вісімдесят відсотків. І переїжджати такі в Росію не хочуть, вони хочуть залишались тут. І чекають, доки прийде путін. І я не бачу причин їй не вірити. 

Місцеві одягнені переважно не тільки просто і практично, а й бідно. Лиця втомлені, здається, життям і добуванням грошей. Містяни не світяться од того, що живуть в сонцесяйному портовому місті України. В чомусь мені се нагадувало другу сторону Львова, де є туристична і райдужна сторона, а є важка, яка забезпечувала той рай, але таки у Львові більш щасливі лиця та живеться комфортніше.

Читайте також: Одесса превратилась в Ялту образца последних лет до оккупации – блогер

В френдстрічці, незадовго до поїздки, я прочитала десь таке: "Одеса – це як Львів, лише російськомовний. Так от, я сміло можу запевнити, що Одесі до Львова, як до Києва рачки. Тут немає ні живописної та багатої архітектури, ні тієї охайності та делікатності у вулицях і т.д. І се написано не для того, щоб сказати який Львів крутіше чи ліпше в сьому сенсі, а в тому, щоб не вводити людей в оману, ставлячи між Одесою і Львовом знак рівності. Вони абсолютно різні. 

Ніде я не бачила, щоб так багато людей мало не притискали сумочку до себе і не тримали її спереду себе, як в Одесі. А справа ось у чому: одне з важливих попереджень, які я отримала, що в місті жахливо багато крадуть. Тому цінне потрібно тримати максимально при собі. Більше того, намагатись не носити на собі коштовності, бо можуть обманути, а при потребі і палець з обручкою відрізати. На моє здивування, що можливо, жінка вдалася до гіперболізації, то вона лише підтвердила, що все саме так і є, і вона се місто дуже добре знає. В ньому варто бути дуже обережною. Мабуть, се відгукується історичне минуле, де була така собі Сонька – золота ручка. Така собі королева злодіїв. Королеви немає, але, очевидно, злодії залишились) 

Мені б хотілося знівелювати се переважно негативне враження про Одесу – позитивом. І я дуже на се сподіваюся в наступні дні відпочинку тут) 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram