Честь – це коли на тебе дивляться всі; кохання – це коли на тебе дивиться тільки один, тільки одна.

У Франції 16-17 століть народжується поняття honnête homme, honnête femme: «чесний чоловік», «чесна жінка» – але «чесні» вони не тому, що чисті душею, а тому, що мають честь, honneur, honor, а честь вони мають, бо дотримуються суспільних правил. «Чесними» їх робить тільки суд інших, суд усіх.

Читайте також: Людина має здатність робити себе безперервно нещасливою – письменник

Головна драма європейських романів 16-18 століть – зіткнення честі і кохання. Бо кохання приносить єретичну думку, що «один» може переважити «всіх». Що «бути з кимось» може бути важливішим, ніж «бути з усіма». Як правило, в тих романах «честь» (тобто суспільство і правила) перемагає.

І коли у 18-19 століттях чоловіки б’ються на дуелях через кохання, то (попри романтичні стереотипи), це перемога не культури кохання, а культури честі: на дуелі вони капітулюють перед суспільством, перед тими, хто на них дивиться і хто їх судить

Коли з’являються романи, де культура кохання перемагає культуру честі?

Коли ти можеш обрати "одного" всупереч думці "всіх"?

Можливо, тільки в 19-му столітті, можливо навіть тільки у 20-му. Бо це великий злам: людина відкрито заявляє, що інша людина, одна-однісінька, переважає суспільство. Що між «усіма» та «одним» ти можеш вибрати «одного».

Це може статися тільки тоді, коли подолано психологічний бар’єр залежності від суспільства. І людина входить у віру (утопічну), що вона може вижити без усіх.

Читайте також: Ціна кохання – самотність

Це, мабуть, велика заслуга модерності: попри всю нашу залежність від суспільства, від інших, від усіх (а вона з історією тільки збільшується), модерне суспільство дає нам змогу вірити в те, що ми можемо залишитися на одинці з коханою людиною – і нам за це нічого не буде.

Хорошим є те суспільство, про яке ти в певний момент можеш забути. Якому ти в певний момент можеш показати на двері. В якому ти в певний момент можеш віддати перевагу «одному» перед «усіма».

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram