Якби в українському шоу-бізнесі Олега Винника не існувало, то його давно треба було б вигадати. Бо він – дуже потрібна для розвитку нашої культури постать.

Пригадую, як навесні в цього співака був концерт в Ужгороді. Попри страшну зливу, в амфітеатр сунули тисячі людей. У соціальних мережах люди писали про довжелезні корки, що утворилися на вулицях нашого маленького та спокійного містечка. Ясна річ, цей концерт і черги на нього обросли жартами, але то були добродушні й радісні дотепи. І поки фейсбук-спільнота по-снобськи чваниться тим, що ніколи не чула пісень Винника, він збирає повні зали та стадіони в малих і великих містах України. Справжня народна зірка.

Читайте також: Винник може подобатися чи ні, але це фахово створений проект – режисер

Вовчиці. Це слово вже стало мемом, увійшло до нашого поточного словника так само, як колись "покращення" від Азарова. Як філолог, я надаю багато ваги таким подіям. Коли мільйони починають змінювати смислові конотації якогось слова, то йдеться про справді потужний і впливовий чинник.

І хай навіть ідеться про гумор, бо "вовчицями" тепер кого лиш не називають, але я щиро тішуся, що ми маємо артистів, які здатні впливати на мову цілого народу. Хтось може назвати Винника генератором мемів, стібатися чи знущатися з нього, але кожен такий дотеп тільки додає співаку впізнаваності й відомості.

Свого часу мій улюблений професор, винятково мудра, набожна й порядна людина, відповів на запитання когось зі студентів про творчість Подерев’яського так: "Якщо ми хочемо мати справді велику культуру, то в ній має бути місце і для Ліни Костенко, і для Подерев’янського. Бо якщо в нас не буде таких різних українських письменників, їхнє місце посядуть іноземні". Всі очікували від нього засудження й обурення, але професор дивився на речі глибше й панорамніше.

Читайте також: Кого звинувачувати в наших культурних поразках?

У цьому контексті перше, що спадає на думку, коли чую новий жарт про Винника – добре, що він у нас є! Що ми не мусимо обмусолювати якогось Лепса чи Кіркорова, що в нас є власна зірка, плакати якої "вовчиці" вішають собі вдома. Так, хай це попсова зірка, хай "продвинутим" це неможливо слухати, але саме з масової культури й починається існування спільноти.

Для того, щоб бути великою культурою, українська культура має мати Сильвестрова, але й Винника, "Дах Дотерз", але й "Дзідзьо". Музикантів і артистів, письменників і акторів, зірок різного штибу на всі смаки. Тільки тоді культура буде повнокровною, а народ перестане озиратися на московських гастролерів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram