Вчергове країна спостерігає за активізацією боротьби з контрабандою. Посили, якими супроводжується ця активізація, є абсолютно правильними за своєю суттю – ліквідувати контрабандні схеми і спрямувати тіньові доходи від контрабанди до державного бюджету. А йдеться про колосальні (мільярдні) суми, які замість державної казни осідають у кишенях певної групи осіб. 

Але новій кампанії боротьби з контрабандою притаманне велике лукавство. Річ у тім, що головні «гравці» контрабандних схем (сигарет, нафтопродуктів, товарів відомих брендів тощо) добре відомі усім суб’єктам боротьби з контрабандою і політичному керівництву держави.

Понад те, найбільш прибуткові контрабандні схеми добре організовані і «прикриті» згори. Враховуючи, що більшість силових структур, задіяних у боротьбі з контрабандою (СБУ, Державна прикордонна служба, ГПУ), зорієнтовані на Банкову, то політичне прикриття вирахувати не складно. Хоча справедливості ради треба сказати й про те, що ДФС та Нацполіція (міліція) також ніколи не були осторонь цих процесів.

Читайте також: Реалії тіньової економіки: як з цим боротись

За Януковича контрабандні потоки контролювалися і управлялися з одного центру. Після Революції Гідності у цьому плані нічого принципово не змінилося – за виключенням персоналій. Взагалі упродовж десятиліть політична влада періодично змінювалися, а контрабандні схеми продовжували реалізовуватися. 

Якби на Банковій було справді прийнято рішення «Стоп контрабанді!», то вже б наступного дня основна контрабандна діяльність у країна припинилася. Для того, щоб це сталося, главі держави чи його відповідному представнику (керівнику відповідного силового відомства) достатньо провести усього-на-всього одну зустріч з ключовими фігурами тіньових схем і сказати: «Контрабанди більше не буде!». І її не буде!

Бо серйозні багатомільйонні та мільярдні контрабандні схеми (про так звану побутову контрабанду – контрабанду «човників» – ми не говоримо) можуть працювати лише за підтримки відповідних державних структур – тих, які за своїм призначенням покликані запобігати, виявляти, припиняти та розслідувати контрабандні правопорушення (ДФС, Держприкордонслужба, СБУ, ГПУ, Нацполіція). Без їхньої підтримки (прикриття) жодна така схема не проіснує і дня. А тим більше, якщо від керівництва держави їм надійте команда перекрити контрабандні потоки і діяти виключно по закону.

Нещодавно як очевидне неподобство у цій сфері наводився приклад, коли контрабандні нафтопродукти у морі перевантажуються у невеликі судна і у такий спосіб доправляється до берега у пункту свого призначення – для подальшого контрабандного використання.

Але це «неподобство» заздалегідь і в момент його здійснення «бачать» як мінімум дві державні служби – прикордонна і служба безпеки. І якщо вони цьому не заважають, то це означає одне – процес перевантаження управляється із згаданого вище центру, а відповідні служби отримали вказівку спостерігати і не бачити (або й того гірше – забезпечити успішність такого процесу). У будь-якому разі команди «Стоп контрабанда!» у даному випадку з Києва не надходила.

Знаючи механізми реалізації контрабандних схем та системи заходів протидії їй, можу стверджувати про те, що у подібних ситуаціях (коли мова дійсно йде про системну схему) ні спецслужба, ні прикордонники, ні інші правоохоронці самостійних рішень не приймають.

Якщо говорити про рушійні сили нинішньої активізації боротьби з контрабандою, то дозволю собі припустити, що ця активізація немає нічого спільного справді з наступом на контрабанду. Вона є видимим проявом серйозного політичного та економічного протистояння головних політико-бізнесових груп: оточення президента (з одного боку) та прем’єр-міністра у союзі з «НФ» (з другого боку).

Це – своєрідна реакція на монополізацію контрабандного «ринку» і постійне посилення такої монополізації. У контексті саме цього протистояння слід розглядати обшуки у осіб з близького оточення прем’єр-міністра і керівника ДФС, які вчора у Вінниці провели співробітники Главку «К» СБУ та слідчі ГПУ.

Можна з усією впевненістю прогнозувати, що ця кампанія не матиме істотних успіхів у сенсі ліквідації контрабандних схем та мінімізації контрабандних потоків. Її наслідком буде, хіба що, певною мірою зміна впливів у цій сфері (перерозподіл контрабандного «ринку»).

Читайте також: Плохая новость для украинских предпринимателей от европейских банкиров

На самій контрабанді активізація боротьби з нею практично не позначиться. Бо зовсім не такою є мета цієї боротьби. До того ж йдеться про великі гроші, про великі спокуси, безпосередньо пов’язані з великою політикою, а отже з найвищим рівнем державної влади.

А щодо висловленої на фоні цієї «боротьби» пропозиції знову криміналізувати контрабанду звичайних товарів (наразі існує кримінальна відповідальність за контрабанду зброї, культурних цінностей, отруйних та сильнодіючих речовин тощо), то вона видається не обґрунтованою.

По-перше, це вже було в недалекому минулому і таку відповідальність скасували.

По-друге і головне – криміналізація контрабанди абсолютно не вирішує проблеми контрабанди. І це всі добре розуміють.

А відповідальність пропонують лише «про людське око» – щоб вчергове «напустити туману» і ввести суспільство в оману.

Відповідальність запровадять, а контрабанда залишиться. Бо проблема масштабної контрабанди – не у відсутності кримінальної відповідальності за неї, а у наявності такої влади.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram