Коли тремтять руки і сльози набігають на очі...

Про глибоко особисте, але, переконана, таке, що було б так само тремтливе для багатьох...

Днями вперше в житті зайшла в СБУ. Збиралася туди вже кілька років, навіть домовлялася про зустріч, призначала час, та все щось заважало. Нарешті вирвалася, щоб зайти до архіву СБУ й відкрити для себе не лише очікуване, а й зовсім несподіване.

Йшла, щоб особисто ознайомитися зі "справою" діда, команданта Карпатської Січі, Дмитра Климпуша.

Як і очікувала, побачила, як фальшувалася "справа", як совєтська влада (!) формулювала йому звинувачення в українському націоналізмі, – за його діяльність під Австро-Угорщиною зі створення Гуцульської республіки в 1919 році, під Чехословаччиною – щодо Карпатської Січі та Карпатської України (1938-1939рр.).

Читайте також: Архіви КҐБ та інших радянських репресивних органів тепер відкриті для всіх

Побачила протоколи допитів, передані через запис невідомих посіпак совєтів, які намагалися звинуватили діда та його братів – Івана й Василя – в роботі на якісь розвідки тощо. Вирок без суду якоюсь особливою комісією (різновид сумнозвісних "тройок") – 10 років таборів....

Все це страшно усвідомлювати, але до цього була готова.

А ось надзвичайною несподіванкою для мене стало те, що серед "речових доказів" у "справі" були листи мого діда до моєї бабці Лізи й до їхнього одруження, й уже в подружжі.

І от, коли ці особисті листи твого діда, якого ніколи не бачила, про якого знаєш лише з переказів рідних і книжок істориків, до твоєї дорогої бабці, яка вклала серце в твоє виховання і була тобі не лише бабусею, а й надійною, справжньою подругою, опиняються в тебе в руках через 80 років після їх написання, – і де (!) – у сфабрикованій "справі" КҐБ проти твого діда – це той надмомент, коли тремтять руки і сльози важко втримати...

Читайте також: Сьогодні – річниця проголошення незалежності Карпатської України. ІНФОГРАФІКА

Листи змістовні, сповнені любові та поваги, через майже століття стають додатковим дороговказом і мені, і моїм дітям. Складний і важливий досвід...

Що ж, принаймні я маю змогу це відчути, бо ми таки відкрили ці архіви злочинної диктаторської влади, і маємо змогу особисто пересвідчитися в тих руйнівних каральних діях, які вчиняли совєти проти наших рідних. А, відповідно, – мати додаткові сили, щоб боротися проти наступника цього режиму – Кремля з його "рускім міром".

P. S. Щиро хочу подякувати Володимирові В’ятровичу за те, що розповів, що справа діда зберігається в Держархіві СБУ, та директорові архіву Андрієві Когуту за сприяння в ознайомленні зі справою, за фахову кропітку щоденну роботу.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram