Вчора виповнилося 100 років з дня вбивства у Єкатеринбурзі родини останнього правлячого імператора Російської Імперії Миколи ІІ.

Цей злочин має глибоке коріння. Росія являє собою цілковитого рекордсмена за кількістю царевбивств в історії Європи за останні 1000 років. Його витоки можна шукати хоч і у дванадцятому сторіччі, коли, 29 червня 1174 року, бояри-змовники вбили засновника першої московської правлячої династії, Ростово-Суздальського князя Андрія Боголюбського. Його прямий нащадок Іван IV Скажений вбив власного сина-спадкоємця царевича Івана Івановича. До того матір Івана IV – Олену Глинську бояри отруїли.

Читайте також: Для росіян знову є актуальним запитання: українці є, Україна – є, а хто ж вони такі?

20 липня 1605 року московські знатні люди, на пряму вимогу (!) Лжедмитрія I вбили шістнадцятирічного царя Федора ІІ та його матір царицю Марію. 

Петро І у 1718 році домігся від свого сенату смертного вироку власному первородному нащадку царевичу Олексію. 
У 1784 році у Шлісельбургзській фортеці вбито законного імператора Івана VI. До того, у 1762 році, імператора Петра ІІІ. 
Далі були імператор Павло (1805) та імператор Олександр ІІ (1881).

Як писав відомий радянський белетрист, походженням з Кагарлика, Валентин Піккуль: «Олександр ІІІ [батько Миколи II] був єдиним російським імператором, який помер природною смертю – від алкоголізму».

Читайте також: Росіяни переживають масовий гнів національного приниження

Ось той уривок: «Александр III скончался на 50-м году жизни. Его не задушили, не взорвали, не отравили — он умер сам (уникальный случай в династии Романовых!). Телеграфы уже отстукивали по редакциям мира сногсшибательное сообщение: «Это был первый русский император, который умер естественной смертью – от алкоголизма…» Мария Федоровна с трудом высвободила свою ладонь из влажной руки мертвеца. Она опустилась на пороге спальни, широкий плед ее платья закрыл две стершиеся в бешеной скачке подковы. – Какая пустота вокруг, – простонала царица…».

Тож за усього знавіснілого садизму більшовиків до царської родини, до слуг, які лишалися їм вірними, і навіть до хатніх собак – улюбленців дітей, вбивство царської родини лягло «в строку» традиції російського садизму…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram