Кожен роботодавець в Україні, який офіційно влаштовує працівників на роботу, керується Трудовим кодексом України. Зараз ми живемо за старим Законом, цей Кодекс набув чинності ще 10.12.1971 року. Сьогодні розглядається можливість прийняття проекту Трудового кодексу України №1658, замість застарілого Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. Навколо цього питання вже неодноразово виникали палкі дискусії, натомість у січні 2018 року Верховна Рада прийняла декілька поправок до Кодексу.

Щотижня я проводжу відкриті прийоми громадян та активно спілкуюсь з людьми у соціальних мережах. Як показує досвід, серед низки юридичних питань, які мені задають, багато хто не знає елементарно своїх прав як працівник. Роботодавці часто користуються цим та недобросовісно вчиняють по відношенню до своїх працівників. Отже, я виокремив найбільш поширені питання та дав на них відповіді згідно чинного Законодавства України.

Чи може підприємство перешкоджати звільненню працівника?

Відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника на практиці звичайно називають звільненням за власним бажанням.

Статтями 47 та 116 КЗпП передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок у день звільнення.

Отже, якщо керівник підприємства ігнорує заяву про звільнення та не повертає трудову книжку, пропонуємо звернутися до суду з позовом для вирішення даного питання у судовому порядку.

Чи може роботодавець скорочувати час відпустки за власний рахунок?

Відпустка – це встановлена законом, колективним договором або трудовим контрактом певна кількість календарних днів безперервного відпочинку, які надаються працівникові роботодавцем у календарному році з оплатою або без оплати, із збереженням місця роботи (посади) за працівником на цей час.

Право працівників на відпочинок наданням їм щорічної оплачуваної відпустки законодавчо гарантовано статтею 45 Конституції України. Тривалість і порядок надання щорічних відпусток установлено КЗпП України та Законом України «Про відпустки».

Згідно статті 84 КЗпП та статті 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Статтею 25 Закону України «Про відпустки» передбачено значний перелік осіб та випадків, за яких власник, або уповноважений ним орган зобов’язаний надати працівникові відпустку без збереження заробітної плати. За наявності обставин перелічених у статті 25 вищезазначеного Закону час надання відпустки визначається самим працівником. В інших випадках час відпустки без збереження заробітної плати повинен бути погоджений з власником.

Чи можуть залучати до наднормової праці мати, що сама виховує дитину? Відповідно до статті 67 КЗпП при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем

Статтею 71 КЗпП передбачено, що робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

У відповідності до статті 176 КЗпП не допускається залучення до робіт у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні і направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років.

Статтею 177 передбачено, що жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей з інвалідністю, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.

Надурочною визнається робота понад встановлену тривалість робочого дня.

У даному випадку жінці повинна бути компенсована робота у вихідний день у відповідності до статті 107 КЗпП:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Чи зараховується навчання у ВНЗ як загальний трудовий стаж?

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон), який набув чинності 01.01.2004, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 11 Закону визначений перелік осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Особи, що навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі цим переліком не передбачені.

Водночас Законом передбачена можливість добровільної участі у пенсійному страхуванні (стаття 12 Закону). Особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Таким чином, навчання після 01.01.2004 може бути зараховане до страхового стажу за умови сплати страхових внесків на умовах добровільної участі у пенсійному страхуванні.

Періоди трудової діяльності, у тому числі навчання, що враховувалися до стажу до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004) зараховуються на умовах, визначених законодавством, що діяло раніше.

Так, згідно з пунктом "д" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи також зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Після 2004 року зарахування терміну навчання до страхового стажу не передбачено.

Що робити, якщо роботодавець не віддає трудову книжку?

Згідно статті 48 КЗпП трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після початку проходження стажування.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтями 47 та 116 КЗпП передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним повний розрахунок у день звільнення.

Читайте також: А был ли рост экономики в 2016-2017 годах? ИНФОГРАФИКА

Якими нормами встановлена тривалість та графік робочого тижня?

Чи може він бути скорочений , якщо так, то в яких випадках?

Згідно статті 52 КЗпП для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою.

Відповідно до статті 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється відповідно до статті 51 КЗпП:

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю.

Читайте також: Валюта уходит: что ждет Украину без МВФ​​​​​​​

Чи можна продовжити декретну відпустку після 3-х років?

Відповідно до статті 18 Закону «Про відпустки», після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Згідно зі ст. 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки, або осіб, зазначених у ч.7 ст. 179 КЗпП (батько дитини, баба, дід чи інші родичі, які фактично доглядають за дитиною).

Відповідно до ст. 179 КЗпП у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

Така відпустка для догляду за дитиною може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

§ відпустка для догляду за дитиною віком до 6-ти років є відпусткою без збереження заробітної плати;

§ роботодавець має в обов’язковому порядку надати таку відпустку за заявою жінки (або осіб, зазначених у ч. 7 ст. 179 КЗпП), у випадку якщо дитина потребує домашнього догляду;

Оскільки право на отримання даної відпустки прямо пов’язане із потребуванням дитиною домашнього догляду, це має бути підтверджено відповідним медичним документом. Таким документом є довідка за формою № 080-1/о «Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді» (затверджена наказом МОЗ від 11.06.2012 р. № 430).

Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-1/о «Довідка про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді»:

§ форма № 080-1/о надається закладами охорони здоров’я незалежно від форм власності та підпорядкування на підставі рішення лікарсько-консультативної комісії (п. 4);

§ п. 5 форми (захворювання, на яке хворіє дитина) заповнюється на підставі облікової форми № 112/о «Історія розвитку дитини» (є основним медичним документом, що ведеться в дитячих поліклініках, центрах первинної медико-санітарної допомоги, будинках дитини, закладах охорони здоров’я, що надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, у складі яких є дитячі відділення) (п. 11);

§ довідку підписують лікуючий лікар, завідуючий відділенням, голова ЛКК закладу охорони здоров'я (п. 14);

§ строк дії довідки встановлюється індивідуально з урахуванням захворювання, його перебігу, ефективності протирецидивних та реабілітаційних заходів і становить не менше 6 місяців (п. 17).

Таким чином, для отримання відпустки для догляду за дитиною віком до 6-ти років працівник має подати роботодавцю відповідну заяву та довідку за формою № 080-1/о. Зазначена довідка може бути видана медзакладом, де обліковується дитина: дитячими поліклініками, центрами первинної медико-санітарної допомоги, будинками дитини, закладами охорони здоров’я, що надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, у складі яких є дитячі відділення, на основі форми № 112/о «Історія розвитку дитини». Видається така довідка на строк від 6 місяців — з огляду на характер, перебіг захворювання дитини. Відповідно, по закінченні строку, на який була видана довідка, особа, яка бажає й надалі перебувати у відпустці для догляду за дитиною, має отримати нову довідку на новий строк.

На час такої відпустки за працівником зберігається посада за загальним правилом про відпустки. Відпустка – це встановлена законом, колективним договором або трудовим контрактом певна кількість календарних днів безперервного відпочинку, які надаються працівникові роботодавцем у календарному році з оплатою або без оплати, із збереженням місця роботи (посади) за працівником на цей час.

У разі, якщо Ваші права порушено, можете звертатись на гарячу лінію Координаційного центру надання безоплатної правової допомоги 0 (800) 213 103 цілодобово.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram