"Камінний хрест".

У липні 1968 року – 50 років тому – на екрани вийшов один із найвеличніших українських фільмів усіх часів. Конгеніальний прозі Василя Стефаника, за новелами якого його було знято.

Читайте також: Прощання з Міфом: фільм про Василя Сліпака

Хтось сказав про кінематограф: є вислів "великий німий", але немає вислову "великий базікало". Згоден: у кіно картинка важливіша від усього іншого, але іноді... Кожне слово, вигук, інтонація персонажів цього великого фільму означають не менше, ніж будь-який кадр із його композицією, рухом камери, монтажем і ритмом.

Можу лише поспівчувати тим, хто не розуміє мови персонажів (покутської говірки), особливостями якої Стефаник відтворює їхнє життя в усій його скупій, але невичерпній повноті. Їхній світогляд. Їхню долю.

Читайте також: Найкраще українське кіно, яке нам трапилося за останні кілька років – письменники про "Кіборгів"

Здається, я бачив усе варте уваги в українському кіно. Нічого не можу порівняти. Навіть талановиті параджанівські "Тіні…" – театральне лицедійство на тлі цього страшного мистецтва.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram