Потяг Слов'янськ-Київ. Розплющую очі – і ось. Прямо в фокусі зору "Кочегарка ДНР" в руках "бабушки-божого-одуванчика".

Фотографую (заодно перевіряю, чи не здалося). Жіночка помічає мою активність, складає газету вчетверо та кладе під подушку.

– І що у вашій газеті пишуть про політику? – Питаю трохи згодом. – В "Кочєгаркє ДНР", – уточнюю, щоб жінка не з‘їхала з питання.

– Ех, Какая політіка. Об'явлєнія, історії із жизні, – жоден мускул не дрогнув на обличчі жінки.

Читайте також: Тонка майстерність мовних конфліктів

Питання не в бабусі. Вона читає, що купила чи їй дали. Питання інші:

1. Що було би, якби хтось на території невизнаної "ДНР" спробував читати у потязі, скажімо "Шлях перемоги" (бандерівський вісник).

2. Яким чином зробити так, щоб люди з ОРДЛО та Криму споживали матеріали з України. На жаль, навіть на підконтрольних територіях людей тягне дивитися супутникові російські канали.

Читайте також: Чому для мови важливо продукувати сенси. ІНФОГРАФІКА

Вихід – дешева доступна проукраїнська преса. Російською мовою. Поки монополію в цій ніші тримають "Вести" і "Сегодня" – нічого докорінно не зміниться.

3. Чому в кожному блоці українських новин немає короткого формулюючого блоку про ситуацію в Криму та ОРДЛО?

Якщо Україна хоче повернути ці території, то має бути і дискурс того, що українці живуть під окупацією, а не відмежування від них, не перетворення їх у інший сорт.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram