Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 1 серпня

Ефект доміно: загрози європейської боротьби з міграційною кризою

Цього року до Європейського Союзу прибуло трохи менш як 40 тисяч осіб, що насправді є лише частиною тієї кількості втікачів, які потрапляють до Європи в часи реальної міграційної кризи. Німеччина за три роки суттєво змінила свою політику щодо мігрантів. На її кордоні знову діятимуть передбачені законом обмеження, а на кордоні з Австрією з’являться "транзитні центри". Уже ці заходи призводять до невизначеності. Виникає побоювання щодо появи ефекту доміно, а також щодо подальшого існування Шенгенської системи, яка десятиліттями використовується для вільного та швидкого переміщення осіб, капіталу, товарів і послуг всією територією ЄС. Побоювання все ж таки не повинні справдитися.

Історичне значення й вага томосу

Інших "поворотних" подій такого масштабу, які радикально змінювали геополітичну ситуацію на наших теренах, я не пригадав. Спроби були (Мазепа, УНР, ЗУНР, ОУН, УПА, тощо), але щоб із такими історичними наслідками – в перших трьох подіях, на століття наперед – це вже ні. П'ятою подією, поряд із цими, я ставлю очікуваний томос. Додам, що як третя подія була міцно пов'язана із ланцюжком під номером 2, так очікувана п'ята подія (томос) міцно пов'язана із подією під номером 4 – власне, є її логічним продовженням. Переконаний, що з не менш історично значущими наслідками. Зокрема й для тих українців, хто не є вірними православної (чи взагалі будь-якої) церкви.

Росію цікавить не стільки вплив, скільки гроші – Портников

Питання про те, що Росія забула в Африці, може виглядати дивно для кого завгодно, тільки не для Володимира Путіна і його оточення. А що забув в Африці Радянський Союз, на який рівняються російські чекісти? Що Кремль забув тоді в Анголі, Мозамбіку, Лівії, Судані, багатьох інших країнах? Для радянського керівництва це була боротьба за вплив, розширення імперії за допомогою ідеології. Для російського керівництва це ще й боротьба за гроші. Так, ЦАР – дуже бідна країна. Але хто сказав, що в бідних країнах нічим поживитися? Золото, алмази, кобальт, уран... Навіть нафта в такому переліку видаэться не найголовнішим ресурсом.

Шукаємо мігрантів: хто приїде в Україну?

"Ты все еще хочешь в Польшу?" ‒ запитує перехожих білборд у Нікополі. На рекламному щиті – фото жінки, що стоїть рачки й тримає в руках ганчірку для миття підлоги. Згори – логотип польського журналу "Newsweek", який шість років тому вийшов із цією знимкою української заробітчанки на обкладинці. Рекламники чомусь засумнівалися в силі уяви своїх земляків, тому до фото додали ще й пояснення: "никопольчанка глазами поляков". Ця історія цікава, бо дає змогу зачепити одразу кілька тем. По-перше, посміятися з іронії долі, бо жінка, що рачки миє підлогу, тепер живе у Штатах, хвалиться будинком з басейном у Маямі і власним бізнесом. Саме такого жаху нікопольці й мають боятися.

Добрий господар, вільний ринок та енергонезалежність: у чому хибимо

Знаєте, якщо уявляти країну, як подвір'я з будинком, то розвинені країни на своїй території ще мають сарай, де завжди зберігаються речі, які просто зараз не використовуються. Бо там, у куточку, десь є генератор і фахівець, що його обслуговує. Так, електрику вільний ринок нам дешевше поставляє із сусідньої вулиці, але свій генератор – це національна безпека. Отут у нас ровер і невеличка майстерня. І лопата для відкидання снігу. І сани. І корова в нас своя. А отут – резервний посівний фонд. І до того всього в нас є механік, зоолог, агроном і фахівець-ботанік. Якщо раптом втратимо насіння в пожежі, нам ботанік хоча б порадить, що придбати в сусідів.

Початок нетривалої українізації та ленінопаду – 1 серпня в історії

1990 року в Червонограді на Львівщині відбулося демонтування пам`ятника Ленінові, що в подальшому набуло масового характеру з західних областях республіки. Тепер на цьому місці дерев'яний хрест, біля якого відбуваються молебні та панахиди з нагоди державних свят... Саме в Червонограді почався український ленінопад. Серед мешканців чимало політв'язнів, бо після тюрми їх відсилали туди, де була потрібна проста робоча сила – копальні з вугіллям...

Фільм про українських полонених отримав нагороду Мадридського кінофестивалю

Український документальний фільм "Межа очікування" про полонених і зниклих безвісти в Криму й на Донбасі отримав нагороду в категорії "Найкращий режисер документального фільму іноземною мовою" на VII Мадридському міжнародному кінофестивалі. "Ми показали лише малу частину того болю, з яким зіткнулися тисячі матерів, батьків і дітей у результаті російської агресії в Україні. Спасибі всій команді, яка працювала над фільмом", – прокоментував перемогу на кінофестивалі режисер стрічки Станіслав Цехмістренко. Фільм розповідає про про дві реальні історії захисників України.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram