Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Але сила буває різною. Сила живих, і сила тих, хто помер. 

В дитинстві ми радіємо всьому новому і захоплюємося кожною дрібничкою. Досі не забуду запах портфеля та зошитів, яскравий колір олівців, випрасувані стрічки костюмчика. Мене збирали до школи, і серце завмирало від думки – скоро!

Скоро я стану дорослим, сидітиму за партою, писатиму в нових зошитах і малюватиму цими чудовими олівцями. Не терпілось скоріше їх випробувати. 

Читайте також: Війна згуртувала українські сім'ї – розлучень стало менше

Читати я вже вмів, тож Буквар був прочитаний мною ще влітку. Хотілося нових книжок. З малюнками, авжеш. Яскравих мап Географії, чудових мініатюрних чоловічків Історії... Від всього цього перехоплювало подих, серце співало від захвату.
Потім шкільні роки. Перші довгоочікувані канікули, коли не треба прокидатися вранці, і можна гуляти до опівночі, не думаючи про уроки.

Перше шкільне кохання. Дівчинка, яку смикнув за коси тільки заради того, щоб вона мене помітила... Як перед тим билося серце! Як потім було соромно, коли замість посмішки отримав портфелем по спині.

Колись все було вперше. Колись були речі, яких чекав з нетерпінням, не спавши ночами. Перше побачення. Перша бійка, після якої ходив героєм-переможцем. Все викликало захоплення; все вказувало на те, що ти Живий, що ти відчуваєш. Образи, гордість, радість, натхнення, захват...

Читайте також: Ми не навчилися берегти ні наших чоловіків-героїв, ні наших жінок, ні наші величезні ресурси – науковець

Тепер нічого цього немає. 

Мертвий.

Ніщо не радує, ніщо не гнітить. Мов лінія серцебиття на кардіографі випрямилася, не скаче. Хіба в живих то буває?
Мертвий живий. Люблять? Добре. Не люблять? Добре. Або погано. Яка різниця? Стріляють? Погано. Або й ні. Гірше ж не стане. Все добре, або погано. Як скажете. Як то назвете – так воно й буде. Бо мені то байдуже. Жити? А навіщо? Заради кого? Заради чого? 

Померти? А який в тому сенс? Що то змінить?

Те, що нас не вбиває... Не може нас вбити. Бо ми вже мертві. Щось зламалось зсередини. 

І вже не виправити.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram