Основними питаннями української політики, як і сто років тому, стають інтеграція з Москвою, мир, земля та система влади. Саме на ці питання повинні вже цієї осені дати відповіді кандидати на посаду Президента України.

Москва повним ходом готується до отримання реваншу за політичну поразку у 2013. Мета Кремля на сьогодні – не інтеграція всієї України до єдиного економічного простору за зразком Криму, проекти Єдиної союзної держави чи Митного Союзу фактично закриті. Мета – недопущення контролю НАТО над територією та символічна перемога над спробою альтернативного євроінтеграційного проекту. Ряд українських політиків готові надати в цьому допомогу, пряму чи таємну. Незграбна робота влади обвалила сумарний рейтинг партій коаліції до 10%, що дає широкий простір для опозиційних політиків.

Проросійські структури найбільш системно та найменш жадібно підійшли до формування і контролю інформаційно-пропагандистських ресурсів, тому громадська думка буде готова до мякої зміни зовнішньої політики. "Заманіловками" будуть відновлення доступу до російського ринку, повернення прав російської мови та встановлення миру. Багатьом антиросійським політикам перестали довіряти, бо вони невміло кілька років списували на Путіна всі свої помилки та зловживання. Сто років тому після Брестського миру частина антимосковських територій була розподілена між країнами Східної Європи, що, не зважаючи на відсутність електоральної демократії та телебачення, полегшило завдання більшовикам-інтеграторам. Втрата виборців Криму і Донбасу ускладнює завдання для прихильників нової інтеграції.

Читайте також: Референдум і сепаратизм: демократичні процедури проти свобод

Електоральна тема відносин з Москвою є політично зручною і для чинного Президента, штаб якого вже запустив рекламу "армія-мова-віра", в цих питаннях їм є про що говорити. Тим більше ця тема вибрана як маркер для другого туру виборів, де моделюється протистояння "український президент проти проросійсього кандидата".

Питання миру більшовики використали для відомої послуги німецькому уряду та як популярне гасло для повернення солдатів з довгої імперіалістичної війни. Першим декретом Леніна став "Декрет про мир". Хоча обіцявся мир бех анексій та контрибуцій, але без них не обійшлося. Сьогоднішня "партія миру" поки ухиляється від предметної дискусії щодо того, якою ціною цей мир буде досягнуто. Для експертів відповідь зрозуміла – шляхом побудови фактично конфедераційної моделі України, широкої амністії та права вето ОРДЛО на зовнішньополітичні рішення. Подібна модель була застосована при створенні Боснії та Герцеговини, вона привела дійсно до миру в країні, проте анклави живуть автономно та ненавидять один одного.

Альтернативою до "партії миру" є "партія перемоги", лідери якої так само ухиляються від відповіді, в які терміни і якою ціною вони планують досягти перемоги. Насправді, "партія перемоги" перебуває при владі 4 роки і показала, що її реальним сценарієм є статус-кво замороженого конфлікту з очікуваннями, поки Росія розвалиться, а західні партнери повернуть нам окуповані території в рамках загального дерибану. Політичним бонусом для Президента може стати просування в питанні запрошення миротворців. Навіть поява оціночної місії – стане позитивним сигналом щодо встановлення миру. Але якщо навіть на президентських виборах переможе антимосковський кандидат, після парламентських може виникнути стуація, коли без участі умовно проросійських фракцій більшість створити не вдасться, і на посади в уряді і Раді будуть претендувати досить цікаві особи.

Читайте також: Полювання на активістів: це вже не збіги й не тенденція, а система

Питання землі часто зводять виключно до раптової відміни/неподовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Насправді, до відміни мораторію треба розробити поетапний план запровадження ринку землі з гарантіями для українських селян та фермерів, привести до ладу кадастр, надати фермерам доступ до дешевих кредитів, провести нормальну розяснювальну роботу. Оскільки це не робиться – значить, ставка буде на популізм і дерибан. Як і сто років тому, селянам роздадуть землю/право на продаж, і досить швидко її скуплять/відберуть/перепродадуть.

Питання зміни системи влади поки не стало популярним серед виборців. Мало кого можна переконати, що подібний перерозподіл повноважень вирішить питання бідності, війни чи корупції. Проте, перехід до премєрської республіки може стати вигідним для іноземних гравців. І Захід, і Росія мали би лояльні крупні фракції у парламенті, які заважали би одна одній та премєру займатися зовнішньою політикою.

Свіжих та реалістичних ідей щодо боротьби з корупією поки не звучало. Очікуємо битв компроматів "хто більше украв" за закликів до збільшення покарання. Хоча якщо нікого не карають з діючими мірами, то не факт, що ловитиметься більше корупціонерів із збільшенням термінів. Ну, ще запропонують створити пару нових екзотичних антикорупційних органів типу бюро фінансових розслідувань чи митних жандармів.

Читайте також: Кримінал і "риги" за фактичного сприяння поліції та повної безкарності підвели голову

Так само не презентовано поки реалістичних економічних сценаріїв. Креатив вирує навколо планів маршала, гіперлупів, блокчейнів та інших Нью-Васюків. Чим віддавати 20 мільярдів боргів, кому дістанеться газотранспортна система та чим платити комунальні платежі і пенсії – поки скромно замовчується.

Зате всі знають відповіді щодо питань релігії. Технологічно ідея була вдалою, протистояння конфесій вже затьмарює собою питання корупції, низьких зарплат та росту тарифів. Тема має серйозний потенціал для розвитку, вже зараз ідуть у хід шпигуни, фейки та спроби насилля. Протягом всієї історії цивілізації лозунг "вони заборонять нам молитися нашим богам" – давав найкращу мобілізацію населення. Правда, Європа давно переросла епоху релігійних воєн, але останні спроби були в 90-ті на Балканах і показали свою ефективність.

А якщо помріяти – то очікуємо появи нових політиків. Не просто "нових бігморд", а політиків нового типу, які дадуть чесні відповіді на підняті питання. Без популізму і скритих змістів. І самі стануть прикладом дотримання нових правил гри. І от тоді дискусія на виборах ітиме між старими і новими. А не між вчорашніми і позавчорашніми.

P.S. Щодо історичних аналогій не судіть жорстоко, профільної освіти не маю, в універі ми вивчали ще історію СРСР в тодішній трактовці.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram