MENU

Ціна помилки: у серпні 2008-го світ зробив перший крок назустріч катастрофі

4514 0

За 10 років після нападу Росії на Грузію важко не помітити, що та війна була генеральною репетицією переходу Кремля до політики тотальної агресії проти цивілізованого світу, генерації конфліктів на пострадянському просторі та спроб знищення української державності.

Заведено вважати, що ця "нова" Росія, Росія-чудовисько, з'явилася одночасно з рокірованням Володимира Путіна та Дмитра Медведєва й поверненням Путіна до Кремля. Однак війна із Грузією сталася на самому початку президентства  Медведєва.

Проте на Заході ще довго говорили про Росію як про країну, в якій ось-ось почнеться "модернізація". Ніяких санкцій проти Росії не було. Більш того, добрим тоном стало звинувачувати в тому, що сталося, керівництво Грузії, хоча всі бойові дії велися на фактично окупованій Росією території цієї багатостраждальної країни.

Війна із Грузією зовсім не була спонтанною реакцією Кремля на спробу адміністрації Михайла Саакашвілі відновити контроль над територією "Південної Осетії". Це була справжня гібридна спецоперація. Президента Саакашвілі поставили перед непростим вибором після серії провокацій із боку окупантів і їхніх помагачів.

Читайте також: Зупинити Росію зараз, інакше Китай переможе потім

Створювалися неправильні уявлення про можливу реакцію Кремля й Білого дому. Словом, робилося все, щоб ця війна не просто почалася, а щоб вона продемонструвала повернення Росії до ролі "жандарма" для своїх колишніх колоній.

Важливо було показати, що Кремль може "примушувати до миру", влаштовувати показову прочуханку суверенній країні, проводити етнічні чистки – й залишатися безкарним. Бомбардування грузинських міст, спалені грузинські села в "Південній Осетії", огидна антигрузинська пропаганда російських медіа – все це повинно було переконати світ у відродженні гітлерівського Райху зі столицею в Москві. Але – не переконало.

Більш того, навіть українська громадська думка не поспішала з підтримкою Грузії – вважалося, що відносини з Росією, тим паче енергетичні, важливіші якихось там грузинських територіальних проблем – тим паче, що в нас такого не буде ніколи. Президент Віктор Ющенко – один із небагатьох українців, який правильно оцінив рівень небезпеки для власної країни – мав у цій своїй реакції вигляд безнадійного маргінала...

Російсько-грузинська війна призвела до цілої серії неправильних оцінок ситуації всіма сторонами майбутнього світового конфлікту. Ці наслідки хибно оцінили не тільки на Заході або в Києві, коли вважали, що в Москві просто хочуть зберегти статус-кво на пострадянському просторі й тому не дали змоги відновити територіальну цілісність Грузії. Наслідки неправильно оцінили й у Москві, коли вирішили, що роль "жандарма" є визнаною й тепер можна безкарно лізти в Україну.

Читайте також: Згадати поіменно: хто у Верховній Раді намагався засудити "військову агресію Грузії"

У результаті цього каскаду помилок російська держава з маргінальної "бензоколонки" за ці роки перетворилася на дикого хижого звіра, російське суспільство деградувало й виявився нездатним не те щоб запобігти кошмарові, а хоча б помітити мутацію власної країни, і справа вже йде не до кризи, а до  катастрофи із непередбачуваними наслідками.

Але і для нас ситуація не набагато краща – нас втягнули в територіальний конфлікт, окупували частину території, генерують нестабільність. При цьому апетити Кремля з генерування нестабільності пострадянським простором більше не обмежуються, вони всюди – від США та Європи до Сирії та Центральноафриканської республіки. Путінський режим перетворився на класичного "доктора Зло".

Якби його потугам почали протистояти хоча б десять років тому, нічого цього просто не було б.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Віталій ПОРТНИКОВ


Сообщить об ошибке - Выделите орфографическую ошибку мышью и нажмите Ctrl+Enter

Понравился материал? Смело делись
им в соцсетях через эти кнопки

Другие новости по теме



Правила комментирования »  

Новости