Насправді я жахливо дискримінований. Ні, я не про те, що фейсбук може забанити мене за пару необережних слів. Навіть не про кримінальний кодекс, що відрубує вагому частину національної культури для мене.

І очі на це мені відкрив Yehor Yakovliev. Якось я жартома запитав чи можу бути дискримінованим, а він відповів, що так, але лише по одній статті – ти товстун, а дрищі для тебе клас гнобителів і експлуататорів. Посміялися і ладно.

Та усвідомлення жахів дискримінації прийшло згодом. Я давно підозрював, що цей світ пристосований для дрищів, а факти підібралися самі собою. От уявіть бокову поличку плацкартного вагону – я ж туди реально не поміщаюсь ні по довжині, ні по ширині. Це точно дискримінація! А магазини одягу і всі ці бренди для дрищів? Розмір М завжди в наявності, а ХХЛ? Я навіть не говорю про пошуки ХХХЛ, бо часом ХХЛ роблять як по макетам для карликів. Береш такий футболку два ікси, а вона й на плечі не налазить.

Читайте також: Христианство и дискриминация по сексуальному признаку

Клята дискримінація! Із взуттям також жесть – сорок п'ятий чи сорок шостий розмір, говориш з продавцем консультантом, а все навколо наче для китайських принцес.

У автобусах коліна впираються у сидіння перед тобою, не те що у цих п'ятдесяти кілограмових дівчаток із класу дискримінаторів. А я ще навіть не розказав, про справжнє випробування "Залізти у броні та повній збруї у відсік десанту БМП"... Ще й який дрищ-агресор жарти про товстунів жартує.

До того ж, я не найвиразніший представник пригнобленого класу товстунців. Є ж люди, для яких наявність певних поз у сексі вже дискримінація або й такі, для яких саме існування сексу дискримінація.

Це таки жах! Але якось воно склалось, що цей жах максимум є незручностями. Типу як черга до каси чи ляп кетчупом на футболку. Не соціальною проблемою чи чимось, позначеним терміном із словника імені сороса. Тому, насправді, я не буваю дискримінованим.

Проте в Україні дискримінованих з кожним роком все більше і більше. От щось мені все більш здається, що не дискримінація породжує пригноблених, а навпаки – були б дискриміновані, а дискримінація знайдеться.

Коли я два абзаци тому самоіронізував про зацькованість і утиски моїх великих тілес, то все більше розумів, що дискримінація – не зовнішні фактори, не негативні впливи, адже через негатив людина стає сильнішою. Коли тигр-пригноблювач доганяв первісну людину і зжирав, то в печерних вигуках не формували протомовленеві конструкції для засудження цього жорстокого смугастого кота. Натомість хтось починав швидше бігати, хтось примотував до палиці камінь. А були й такі, хто збивались у мисливський загін, а не в спілку захисту прав первісної людини. Так народжувалось людство. Дискримінація натомість є внутрішнім наповненням людини. Може вродженою слабкістю, може комплексом, що став предметом гордості, може й просто субкультурною фішкою, що увійшла в тренд, може просто песимізм, може нездатністю бачити хороше.

Читайте також: Ґендерний дисбаланс: реальна проблема чи висмоктані з пальця критерії?

Так що, коли в магазині немає футболки мого розміру, я не починаю хейтити якийсь бренд і збирати мітинги за права товстунців, а просто йду до іншого. Коли займався самбо, то не вив про дискримінацію, адже у різних вагових є різна ефективність тих чи інших кидків, а тренував властиві для своєї вагової. Не вмію я бути дискримінованим та й бажання і схильностей не маю.

Колись після чергового восьмомарта я переглянув по яким пунктам дискриміновано жінок і з думкою аж раптом я це все не помічаю звернувся до дуже авторитетного спеціаліста:

– Мам, а скажи чесно, от тебе колись дискримінували, бо ти жінка?

– Само собою ні, – щиро зізналась мама.

Отож, дискримінація породжується дискримінованими, а не навпаки і до того, щоб бути дискримінованими треба мати схильність. Жаль тільки, що в Україні цих вічно гноблених і гнаних так багато.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram