Ще в 2003 році після піврічного перебування у Варшаві на письменницькій стипендії я зрозуміла, чому не зможу нікуди емігрувати – бо тоді не зможу продовжувати писати українською: я дуже залежна від мовного середовища, креатив вмикається в мене на рівні того мовлення, яке я чую довкола.

Читайте також: Львів уражений чумою. Звідти втікають усі світлі голови й талановиті руки – Пагутяк

Тобто, моїм творчим матеріалом є не сама мова з книжок і голови, а живе мовлення – різні мовленнєві ситуації, з усією їхньою нелогічністю і парадоксальністю, комізмом, неправильністю, різними індивідуальними рисами.

Так от, сьогодні за половину дня у центрі Львова та близьких до центру районах я зовсім не почула української. 

Мені некомфортно, якщо чесно. Так, ніби знаходишся на вокзалі чужого міста і не знаєш, як повернутися додому.

Кожне місто є певною "екосистемою", де всі фактори грають свою роль – і мова тут не останній фактор.

Міняється мовне середовище Львова – і місто стає інакшим – агресивним, крикливим, матюкливим.

Читайте також: Дацюк: Україні потрібна революція в культурі 

Люди, які з інших регіонів їдуть до Львова з уявленням про україномовне місто, застають тут щось зовсім інше. 

Якщо наш туристичний бізнес не поміняє мовної стратегії принаймні щодо туристів з України, то через кілька років до Львова можна буде їхати хіба що для того, щоб "прошвьірнуться и нажраться".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram