Вчора відзначали 80-річчя Леоніда Кучми. Поділюся дитячими спогадами часів його президенства.

Ми жили у гуртожитку на "Водоканалі" у Вінниці. Це 16 кімнат, 1 кухня і 2 санвузли, 1 душ на поверх. Під'їзд був обдертий і розписаний нагадуваннями про безсмертя Цоя, графіті на сексуальну тематику, смерділо каналізацією (підвал завжди був затоплений), стіни обісцяні. У дворі поступово крали металеві гойдалки, паркани і будь-які інші конструкції з металу. 

Крали всі усе і всюди. І бухали. Постійно когось грабували (хоча ні в кого нічого не було). Петя з мого поверху відігнув двері кіоску, щоб залізти всередину. Приїхали менти, коли він там саме порядкував. Вже їдучи в каталашці він намагався ум'яти якомога більше крадених "Снікерсів". 

Читайте також: Стиль правлінння Кучми був авторитарним. Україна була істотно відкинута від європейських цінностей – експерт

Коли він вийшов з тюрми, став нюхати клей. Зайнявся бізнесом: збиранням пляшок і картону. До нього щодня увечері приїжджали мусори і він описував, як дотримується умов дострокового звільнення. Одного разу він вистрибнув з вікна 2-го поверху під час їх візиту і побіг собі далі. "Як кузнєчик!", – казала сусідка Зіна. Його зловили згодом і сильно відлупцювали. Певний час він навіть завів сім'ю: співмешкав із повією з залізничого вокзалу. Її звали Стюардеса.

Дві дівчинки з мого дитинства потім з років 14-ти теж підробляли проституцією на об'їздній дорозі, що поблизу. Взагалі там досі є бетонні кільця, на яких сиділи їхні коліжанки. У 2002 році їх послуги коштували всього 30-35 грн.

Гуртожитки змагалися за лідерство у заборгованості за комунальні послуги. Будинкам-переможцям регулярно вимикали електроенергію. Практично щодня. Коли я був у другому класі, я пам'ятаю навіть, що світла не було безперервно тиждень чи довше. В темряві ми з іншими дітьми грали у "війнушки".

Ніхто не знав, що можна пити воду не з крану (а бутильовану, наприклад). В битовці було 5 умивальників. 2-3 із них навіть працювали. У теплі дні ми прибігали навперегонки ("Хто останній, той і лох!") і пили цю чудову воду, присмоктавшись до крану. 

В руїнах будинку поблизу знаходили собі притулок бомжі, ін'єкційні, амфетамінові, конопляні, токсичні і ще бозна-які наркомани.

В "гепезовському"* лісі закрили і поступово розкрадали колись секретну військову частину, де знаходився резервний штаб ракетних військ стратегічного призначення. У нашому дворі на горобині ми каталися на гойдалці, зробленій з ізоляції від кабелю, який був якраз там і викопаний.

Читайте також: В Україні і досі класичний феодальний уклад часів Кучми, Ющенка і Януковича

У 2001 я вболівав за "Україну без Кучми". В 2004 будучи 10-класником я підтримував Помаранчеву революцію, і навіть брав участь у блокуванні Вінницької ОДА з гаслами проти тодішнього губернатора: "Калетника-геть!". Перемога Майдану у 2005. Кучму – геть. Тепер все буде інакше. Прекрасний новий світ, "Гринджоли" і пісня Тараса Петриненка "Україно". Ми здобули...

Дякую Леоніду Даниловичу за чудові роки мого дитинства. Сподіваюся, ми ще встигнемо його пристрелити. Дуже прикро, коли такі чудові люди помирають своєю смертю.

ГПЗ ("гепезе") – Государственный подшипниковый завод №18 у Вінниці, закрився у 2000-х остаточно. Однойменний мікрорайон. "Кому в жизні не везе, той живе на ГПЗ".

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram