Я думаю, якби умовний Брєжнєв засудив Стуса зараз, по коментах у ФБ ходила би хмара порохоботів, які указували на "стовідсоткову обґрунтованість та законність рішення суду", наполягали на тому, що "закон – це основа держави", і що який би він не був, з метою збереження стабільності закон мусить виконуватися.

Варто подумати? То чому ми зараз вважаємо засудження Стуса великим злочином?
***
В одному свіжому матеріалі, присвяченому критиці правих (там, де стверджується, що їх акції прямої дії – це руйнація держави), я зустрів загрозливу тезу. 

Вона звучить так: держава мусить мати монополію на силу, справедливість(!) і владу(!!!). 

Читайте також: Медведчук через свого адвоката угрожает судом запретить показ фильма о Василии Стусе

Я не вбачаю доцільним коментувати цю тезу з точки зору теорії держави і права, бо будь-кому, хто вивчав цей предмет, буде очевидна академічна хибність таких поглядів. 

Достатньо лише почитати українську Конституцію. Монополія на владу там проголошена у народу, а не у держави. 

Тим не менш, умовні ліві, тобто ті, хто з радістю віддають себе, свою долю і своє життя в руки державного апарату, розглядають саме цей апарат, тобто чиновників, джерелом влади. 

Більше того, вони готові виходити з такими закликами і вимагати саме такого стану речей!

Вимагати, щоб ніхто, крім цих чиновників, не мав права визначати, що справедливо, а що – ні. За лівими, усі завдання – від захисту суверенітету України до боротьби з корупцією – мусять бути винятково функцією держави, а не громадян.

Громадяни ж не мають права цю функцію паралельно виконувати, це – злочин.

Можна було б лише здивуватися такій позиції автора публікації. Але в тому-то і річ що, за совковою інерцією, певна частина нашого суспільства так думає і так відчуває! 

Ось вона – пуповина, якою сучасні ліві пов’язані з совком. 

Читайте також: Сценарий фильма "Стус" надо выложить в интернет, а сцену с Медведчуком – вынести на общественное обсуждение

Власне, звідси з’являються ті мінімальні 15-20%, яких достатньо для того, щоб будь-який режим міг створити ілюзію масової своєї підтримки і займатися наведенням своєї «законності» практично безперешкодно протягом тривалого часу.
***
Мусимо повернутися до того духу, котрий породив Декларацію прав людини, очистити її від лівацького спотворення, якого ця концепція зазнала за останні півстоліття. Головна ідея прав людини трансцендентна – є обсяг непорушних прав, котрий походить з джерел, вищих за людину, від умовної «природи». 

От, власне, і порушили цей (над)природний Закон радянські кадебісти і судді, засудивши Стуса за його слова. Це треба пам’ятати, коли здіймаються крики про монополію держави на істину.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram