Про те, що будь-яка участь у бойових діях ламає людину, відомо всім. У свідомості кожного запрограмовано, що вбивство є чимось надприродним, тому подолати цю грань та забрати чиєсь життя дуже важко. Якими б мотивами людина не керувалася.

Щоденне бачення смерті, натискання на гачок автомата чи ведення обстрілів з міномета робить людину іншою. І це, нажаль, працює як із путінськими найманцями, так і з бійцями ЗСУ. Втім, на відміну від терористів, українські захисники діють заради безпеки власних сімей та Батьківщини. Саме це дає їм змогу хоч якось триматися.

Окупанти ж ще до війни були справжніми звірами. Російська пропагандистська машина, суспільство, де кожен другий або сидів, або саджав, внесли свій код у характер людей. Їх відправляли на Донбас лише для того, щоб вони могли робити те, чого їх душа бажала – вбивати. Від безкарності та постійних смертей вони стали машинами для вбивства, які взагалі нічого не відчувають, забираючи чуже життя.

Читайте також: Тымчук: "МГБ ЛНР" ведет охоту на проукраински настроенных жителей региона

Звісно, подібні речі аж ніяк не могли не відбитися на житті в Росії. Від самого початку агресії, коли місто, де збиралися всі недолюди – Ростов-на-Дону – захлинулося у крові місцевих жителів та майбутніх терористів. Казаки, зеки, кадрові військові бухали, грабували, ґвалтували та різали. Те ж саме вони робили на українській землі. Але ж на Донбасі процес їхнього перетворення закінчився. Щодня бачучи пекло, яке їм влаштовували українські воїни, залишаючи тіла своїх приспішників, добуваючи поранених, російські злочинці замкнули коло та вже позбулися людського.

Звісно, у Кремлі роблять все, щоб такі люди не поверталися додому – наказують не пропускати їх на кордоні, відправляють на найскладніші завдання, вижити під час яких майже неможливо. Втім, чимало терористів таки знаходять спосіб вирватися з Донбасу до своєї глибинки. І аж ніяк не можуть вести там життя в нормальний спосіб. Їхня психіка не витримує та за будь-якої можливості вони починають вбивати. Так було із Михайлом Костянтиновим, терористом, який у листопаді 2014-го фактично просто так пристрелив двох інспекторів ДПС.

Справа терориста із позивним "Ведмідь" стала гучною у РФ, бо він був одним із перших вбивць, що повернулися. Розстріляв правоохоронців він зовсім не у наслідок якогось конфлікту, а під час спроби пограбування повій, на яку він пішов разом із другом, таким саме терористом "ЛНР".

Майже та ж сама історія сталася із жителем Москви, який воював на Донбасі а потім вбив свого сусіда та обстріляв поліцейських під час затримання. Не менш показовим є випадок, що стався 31 грудня у Краснодарському краї, коли п'яні "шахтарі Донбасу" місцеві мешканці, що приїхали з Донецька із "Калаша" "покрошили" людей у кав'ярні.

Схоже, у Кремлі забули, що все ж таки величезна дірка на кордоні може працювати у дві сторони. То ж потік зброї маршрутом РФ – Донбас – РФ є відносно стабільним, як би не намагалися цьому перешкодити. Те ж саме стосується й бойовиків. Втім, якщо Путіну на це здебільшого начхати, звичайним росіянам доводиться якось існувати серед подібного бидла.

Читайте також: Втомився та хоче додому: ще один бойовик здався СБУ

Таким чином, як би не намагалися російські володарі замовчувати подібні історії, від реалій нікуди не втечеш. Росіяни вбивають своїх же, мирних. І робитимуть це дедалі частіше.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram