Палій, Роммель, Штауффенберг... США вислали в Німеччину 95-річного Якова Палія, який працював у концтаборі Травнікі. Він був так званим добровільним помічником, Hilfswilliger – цю категорію набирали з полонених та місцевих, щоб допомагати німцям поратись на окупованих територіях.

Ясна річ, що частина з них були ідейні фанатики, що хотіли вислужитись перед німцями. Частина з них була банальними пристосуванцями, що хотіли гарно жити у погані часи. А частина з них просто рятувала себе, не особливо зважаючи на інших.

До якої точно категорії належав Jakiw Palij не ясно, він жив на території тодішньої Польщі, народився у селі П'ядики (Івано-Франківська область). Мав польське громадянство, потім ця територія стала частиною СРСР, зараз це Україна.

_{Яків Палій в молоді роки. Фото: Мінюст США}

Після війни Палій у 1949-му році переїхав до США, де у 1957 отримав американське громадянство. До останнього часу жив у Нью-Йорку. Сьогодні після багаторічної боротьби його видали німцям.

З 2000-х років по всьому світу ведеться активна імітація бурхливої діяльності по пошуку колишніх нацистів. Чому імітація? Бо всі офіцери чи генерали СС так чи інакше, але давно спокійно померли. Всі німецькі рядові члени СС чи особливо активні члени вермахту спокійно собі доживають віку у своїх німецьких будинках на околицях великих міст чи у будинках престарілих. І місцеві шукачі нацистів звернули увагу на непахане поле нацистів у США.

При в'їзді до США треба було вказувати, чи мала людина відношення до СС. Палій цього не вказав, таким чином порушивши законодавство.

Читайте також: Чёрный список. ТОП-10 фирм, работавших с нацистами

На початку 2000-х на нього вийшли слідчі та почалась довга історія з його поверненням до Європи. Він розказував, що тільки охороняв якийсь міст біля річки, а опоненти йому закидали співучасть у вбивствах. Слово проти слова та особливо тут нічого вже не довести. Залишилось просто забрати в нього громадянство і кудись вислати. І тут почалось найцікавіше. Україна розводила руками, бо він ніколи не був її громадянином (хоча, мабуть встиг формально побути громадянином СРСР), Польща не мала до нього жодних запитань і взагалі це все довоєнне громадянство, Німеччина вказувала, що ніколи він не був її громадянином. Зрештою років 10 судились і формально всі чекали, що він... хм помре. Як і з Дем'янюком.

Не дочекались, і після погіршення стосунків між США та Німеччиною, після того як 83 депутат міськради Нью-Йорка, а потім і 29 конгресменів вимагали вислати його, Палія таки вислали до Німеччини.

Прокурор з прізвищем... хм... Роммель відзначив, що власне тільки приналежність до СС чи навчання в тренувальному таборі Травнікі не є порушенням закону і не переслідується за німецьким правом. Ага, бо інакше треба пересаджати забагато вже німецьких пенсіонерів.

Ще 2015-го року прокуратура міста Вюрцбурга відкрила кримінальне провадження проти Палія, але закрила його через брак доказів – тобто, у них на нього реально нічого нема. Скоріш за все до кінця життя Палій житиме в німецькому будинку для престарілих.

Читайте також: Невыученный урок аншлюса Австрии

До речі, про німецьке правосуддя. Колишній начальник навчального табору Травнікі штурмбанфюрер СС Карл Штрайбель постав перед судом ще у 1976-му році, але його було виправдано. Власне, німці дали померти чи спокійно дожити великій кількості прямих учасників тих подій. Особливу активність місцеві правоохоронці показують по відношенню Демьянюків-Паліїв, хоча місцеві високопосадовці спокійно дожили своє.

До речі, про того самого Роммеля знімають купу героїчних документальних фільмів, як про простого німецького бойового генерала. А героєм війни став полковник Штауфенберг, який брав участь в теракті проти Гітлера. Але виникає питання, чого він чекав аж до 20 липня 1944-го року, коли радянські війська виходили на кордони з Польщею та Східною Прусією.

Тобто, на фронті вже все було ясно, десь з середини 43-го року, а "герої" супротиву почали з'являтись тільки коли радянські війська почали наближатись до Німеччини.

А пройшло ще 70+ років, і переслідування нацистів звелись до процесів рівня Демьянюк-Палій. Переможці написали свою історію.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram