Зробити зараз чи відкласти на потім? Ваша відповідь може залежати від того, як "прошитий" ваш мозок, каже нове дослідження німецьких учених.

У ньому вони визначили дві ділянки мозку, які вирішують, чи взятися нам за завдання - чи нескінченно відкладати його на завтра. І дійшли висновку: прокрастинація - це, радше, не про те, як ви розподіляєте свій час, а про те, як керуєте своїми емоціями.

Чи можливо "перепрограмувати" мозок?

У дослідженні вчених із Рурського університету, що в німецькому місті Бохум, взяли участь 264 людини.

Воно виявило, що мигдалеподібне тіло - ділянка мозку у скроневій долі кожної півкулі - у прокрастинанорів збільшене. Ця ділянка обробляє інформацію про наші емоції й контролює мотивацію.

У таких людей, крім того, слабші зв'язки між мигдалеподібним тілом і ще однією частиною мозку - когнітивною (або дорсальною) передньою поясною корою, що відповідає за різноманітні когнітивні функції, як-от очікування винагороди, емпатію чи керування імпульсивністю. Когнітивна передня поясна кора використовує інформацію, що надходить із мигдалеподібного тіла, для прийняття рішень.

Читайте також: FOMO – страх что-то пропустить

"Особи зі збільшеними мигдальними тілами можуть відчувати посилену тривогу щодо негативних наслідків якоїсь дії, вони схильні вагатися і зволікати", - пояснює один із авторів дослідження Ерхан Генц.

Він і його колеги припускають, що прокрастинаторам гірше вдається фільтрувати надокучливі емоції й думки саме тому, що у них слабші (ніж у тих, хто все робить вчасно) зв'язки між мигдалеподібним тілом і передньою поясною корою.

Вчені із Рурського університету - не перші, хто вивчає прокрастинацію.

Професор Тім Пичіл із Карлтонського університету в Оттаві також вірить, що за прокрастинацією стоїть не час, а емоції.

"Це дослідження надає фізіологічні свідчення того, що проблема прокрастинації полягає у контролі над емоціями, - каже він. - Воно показує, що емоційні центри мозку можуть оволодіти здатністю людини до саморегуляції".

Доктор Пичіл дуже оптимістичний щодо того, як ці наукові відкриття можна використати на практиці. "Дослідження уже показали, що так звана усвідомлена медитація (mindfulness meditation) пов'язана зі зменшенням мигдалеподібного тіла, розширенням передньої поясної кори і зміною зв'язків між цими двома ділянками", - зазначає він, натякаючи, що на його думку, "перепрограмування" мозку цілком можливе.

Доктор Каролін Шлутер, що очолила дослідження Рурського університету, погоджується, кажучи, що мозок - дуже чутливий орган і може змінюватися упродовж усього життя.

Що робити прокрастинаторам?

Експерт із продуктивності Мойра Скотт, до якої звернулися ВВС, вважає, що мотивуючи себе, нам слід брати до уваги особливості наших характерів.

"Слід уміти розрізняти ті моменти, коли ми прокрастинуємо, і мати напоготові "трюки", які можна було б застосувати, аби змусити себе щось зробити", - каже вона.

Читайте також: Жінки та психічне здоров’я, або Пам'ятайте, що ми ніжні, але сильні

Ось декілька порад від експерта:

• Якщо ви не маєте зовнішнього дедлайну, розбийте завдання на частини і встановіть для кожного період виконання. Використовуйте таймер. Наприклад, чергуйте роботу із відпочинком: працюйте упродовж 25 хвилин, потім упродовж 5 хвилин відпочивайте; робіть довші перерви кожні півтори години.
• Пишіть списки того, що хочете зробити, але спробуйте розбивати усе на невеликі, конкретні завдання. Це зробить процес виконання комфортнішим і простішим.
• Спробуйте мінімізувати відволікаючі чинники, наприклад, сповіщення на телефоні. Можна перевести телефон у режим польоту або працювати із місця, де відволікатися буде складніше, скажімо, із бібліотеки.
• Бути "зайнятим" легше, ніж робити щось, чого ми уникаємо. Замість того, щоб робити справді потрібну справу, ми робимо безліч інших, менш важливих речей і втішаємо себе тим, що не маємо часу. Правда в тому, що у нас є час. Його треба просто знайти.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram