Зміни без зміни. Саме так. Навчились. Боротися з корупцією, не закриваючи офшорні рахунки, арештовуючи але не засуджуючи корупціонерів. Воювати, не оголошуючи війни. Називати когось ворогом, не розриваючи з ним відносини. Отримувати автокефалію, не прощаючись з чужинською церквою. Пропоновані Президентом зміни до Конституції черговий зразок спотвореного гібридного мислення.

Власне пропозицій щодо змін – п'ять.

1. В преамбулі додати фразу "та підтверджуючи європейську ідентичність українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України".

Читайте також: Є три головні небезпеки виборів-2019

Ну, європейська ідентичність – це, можливо, і приємно, але до справи не прикладеш. Її існування, і в чому вона полягає, ці питання радше для диспуту, ніж для Конституції. А що таке європейський та євроатлантичний курс України? Курс на наближення, на застосування стандартів, на повноправне членство в якихось європейських і євроатлантичних організаціях? Можливо. А можливо і ні. Хто ж знає.?

А в яких організаціях? В деяких європейський і євроатлантичних організаціях, як Рада Європи і ОБСЄ, ми вже є членами. Чи може це ЄС і НАТО? То чому не написати "незворотність курсу на здобуття повноправного членства в ЄС і НАТО"?

Чи є сумнів, що Конституція має аж так обмежувати геополітичний вибір? То навіщо тоді уся ця гра? А що, коли незабаром в Європі виникне якась оборонна організація, яку пропонує Макрон, де не буде США, але буде стратегічний партнер Росія, то нам теж у цю європейську організацію? Запропоноване президентом формулювання преамбули породить більше нових питань, ніж надасть відповідей.

2. Це про повноваження Верховної Ради. Досі у частині зовнішньої політики було лише визначення її засад. Тепер пропонується додати "реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору".

Але відразу ж виникає питання, а звідки це береться? Що визначило стратегічність цього курсу? Ми ж пригадуємо, що в преамбулі таких дефініцій немає. Немає і в інших статтях Конституції констатації, що курс на повноправне членство в ЄС і НАТО є стратегічним. Про це йдеться в кількох державних документах, але їх юридична сила нижча за Конституцію.

Те саме з пропозиціями 3 і 4 стосовно повноважень Президента і Кабінету міністрів. Один гарантує, а інші реалізують курсу на повноправне членство, який невідомо звідки взявся.

Загалом пропозиції 2, 3 і 4 насправді є дуже декларативними. Наприклад за усю історію повноважень визначати засади зовнішньої політики Верховна Рада скористалась ними двічі. Усі Президенти мають гарантувати дотримання Конституції і прав людини, але усі ми знаємо, як це виглядає на практиці. Ну, а з Кабміном все теж нелегко. Тому декларування таких речей в Конституції зовсім не означає, що усе саме так і відбуватиметься.

Хоча президентська рать накинулась на пропозицію (погодимось, що пустопорожню пропозицію) Тимошенко зафіксувати усе це в якомусь меморандумі, а не в Конституції, пропозиції Президента по суті мало чим відрізняються. Хоча, можливо, їх суть і була в тому, щоб когось спровокувати.

5-та пропозиція скасовує п.14 Перехідних положень "Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України". Йдеться про Росію? Історично знаємо, що так. Але ж Росія, якщо мені не зраджує пам'ять, в односторонньому порядку розірвала усі угоди про базування ЧФ РФ в Криму?

Чи можна це зрозуміти, наприклад, що йдеться про іноземні держави – члени НАТО. І якщо ми збираємось в НАТО, і нам воно потрібно для боротьби з Росією, то може нам навпаки слід передбачити якийсь особливий спрощений порядок надання згоди на розміщення баз чи перебування військових підрозділів НАТО на своїй території?

Але цього в пропозиціях немає. Як немає і тіні натяку на зобов"язання, які Україна нестиме в разі набуття членства в ЄС і НАТО, нічого не сказано про можливість делегування частини національних повноважень органам ЄС і НАТО. Можливо тому, що автори розуміють туманність перспектив набуття членства в цих організаціях?

Читайте також: Суспільна угода і три її концепції: на яку пристанемо?

Президент вдруге намагається внести зміни до Конституції. Прогрес полягає в тому, що якщо перша спроба (пов'язана з реалізацією так званих Мінських домовленостей) була справді шкідливою, то друга, як у нас в дитинстві говорили "Оболонская вода – нет ни пользы, ни вреда." 

Багато галасу даремно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram