Загибель так званого "глави ДНР" Захарченка  не можу назвати нічим іншим, як укріпленням вертикалі силового блоку Росії на Донбасі.  Це стандартна схема роботи для сепаратистських регіонів. Ну, а щодо методів, то звичайно, на Луб’янці нічого не змінилося.

 У Росії співіснують дві вертикалі – блок силовиків та політичний блок, Захарченко відносився до політичного блоку. Згадаймо, коли "прибирали" Плотницького, якого просто витіснили. Хоча цьому також передував типу замах. Чому типу замах? Бо Плотницький відносився до силового блоку.

Читайте також: "Сеньор Помидор": кто новая тень Путина на Донбассе

 Схоже, що війна Кремля проти України поступово перетворюється на війну за владу між місцевими елітами та людьми Кремля. Вбивство Захарченка потрібне, окрім всього, ще й для того, щоб поставити на Донбасі свою людину. І скоріш за все, це буде співробітник Луб’янки чи іншої силової структури, або повністю підконтрольна їм людина, але без "крові на руках", щоб міг бути типу "рукопожатним переговірником". Іде перерозподіл над контролем потоків. Так звані "соціалістичні змагання" між силовим блоком та політичним, хто виконає п’ятирічку за три роки в контексті "відкушування" від потоків.

 Що стосується самого Захарченка, то думаю, що він сам обрав собі передчасну смерть, ще тоді, коли погодився на співпрацю з Кремлем. Чому саме зараз – занадто багато знав, занадто багато фінансових потоків замкнув на собі, вичерпав себе як керівник. Цікавим є символізм, що він загинув на поминках радянського співака Й. Кобзона, котрий був однією із провідних фігур кримінального світу. Багато років останньому був заборонений в’їзд у США, саме з цієї, кримінальної, причини.

 Для чого ця "утилізація" робилась саме зараз? Майже одразу пролунали звинувачення в сторону української сторони. Були заяви Лаврова, про недоречність нової зустрічі в нормандському форматі та, про можливу ескалацію конфлікту на Донбасі. Були співчуття Путіна, як натяк для всіх "юзати" терористичний слід України і т.д.

 Вважаю, що це був так званий меседж Росії для заходу – щоб боялися. У Кремлі думали, таким чином послабити санкції або заморозити їх на деякий період, для уникнення розгортання більш масштабної війни.

 Це їм не вдалося, проте думаю, що переговори вони будуть відтягувати. Кожен раунд переговорів ні до чого не призводить – війна як була на Сході нашої країни, – так і залишається. Політичні в’язні Кремля як сиділи, так і продовжують сидіти.  Країни заходу бачачи, що переговори є безрезультатними однозначно будуть шукати нові методи впливу на Росію, що є не вигідним Путіну.

   Думаю, що він (Путін) чекає виборів в Україні. Надіється, що до влади прийде лояльно налаштований до Росії кандидат. Йому все одно, хто буде в другому турі. Головне - аби не Петро. Якщо, ми проаналізуємо спогади Оланда про розмови президентів і погрози, то усвідомимо, що Путін такі речі не пробачає, а отже, президента Порошенко для Путіна є категорично не прийнятним. ФСБ може співпрацювати лише з зеками і фсбшниками. Таким чином, наш президент для Росії має бути зручним, щоб потім не витрачати кошти на війну. Другий шанс – вибори до парламенту в наступному році, де Путін теж розраховує, що зайдуть проросійські депутати.

Читайте також: Унесенные "Ветерком": система устранения главарей террористов

 Тому, вся ситуація є стандартною – Кремль вирішив зберегти всі засоби впливу на Донбасі в тому вигляді, в якому вони є, без великої війни, а укріпивши все зсередини. До речі, саме сьогодні 05 вересня 2014 року був Мінськ 1.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram