Якби Володимир Путін міг передбачити, до яких наслідків призведе його стратегія гібридної війни як з Україною так і з Заходом, він, мабуть, подумав би тричі. Адже можна було передбачити санкції, падіння економіки, як наслідок – зубожіння населення та потребу в агітації про «відродження імперії» для його заспокоєння, однак передбачити, що підлеглі зі спецслужб направо і наліво будуть здавати схеми та агентуру, яка вибудовувалась роками, доволі важко.

Нагадаю, саме російський агент, який працював в російському посольстві в Римі, допоміг британським слідчим дізнатись імена потенційних підозрюваних в отруєнні Скрипалів. Британці отримали цю інформацію в обмін на гарантії захисту для російського шпигуна, якого не влаштовує політика Путіна. Це демонструє не тільки те, що навіть така потужна машина, як ФСБ та ГРУ може давати збій. А й призводить до того, що політика Росії  отримує все більший спротив.

Читайте також: Японське приниження Путіна: навіщо Кремлю безпідставні розмови про "мирний договір"

Першопрохідцем у цьому питанні, схоже, виступає саме Великобританія. Звісно, є питання, чому Королівство вдається, наприклад, до скасування «інвестиційних віз» росіянам, які були солідними інвесторами в країну, саме зараз? Та відповідь тут не одна.

По-перше, Британія нарешті зрозуміла, що кошти росіян можуть стати тим інструментом, який контролюватиме особливо чутливі сфери економіки країни. Окрім нерухомості росіяни купували ЗМІ і, таким чином, отримали можливість формувати громадську думку.

По-друге, «справа Скрипалів» – це не тільки спроба отруєння двох людей, це справа, яка зачіпає й інших громадян, які могли стати випадковими жертвами смертоносного «Новачка». Це була саме та червона лінія, яку вже не можливо було зміщувати в бік толерантності, розуміння та парадигми business as usual.

Британцям буде складно притягти до відповідальності двох працівників ГРУ, яких підозрюють в отруєнні Скрипалів, тому що Конституція РФ не дозволяє видачу своїх громадян правоохоронним органам інших країн. Однак офіційний Лондон в своєму арсеналі має фінансові важелі, які можуть застосовувати проти так званих інвесторів з Росії. А, якщо правоохоронні органи Великобританії ще й виявлять спроби несплати податків, такі інвестиції миттєво можуть бути конфісковані, і не має значення, з якої країни вони походять.

Читайте також: Путин еще порадует россиян массой сюрпризов

На жаль, це не зупинить агресивної політики росіян в різних країнах ЄС. Оскільки далеко не всі країни вміють та хочуть жорстко відповідати «російському ведмедю». Іноді, чим більший рівень спротиву в офіційної влади одних західних країн на дії росіян, тим більшим може бути зближення з Кремлем в інших західних країнах. Наприклад, росіяни досить негарно проявили себе в Греції (яку роками можна було вважати сателітом РФ), коли фінансували протестні групи, що виступали проти угоди, яка мала б покласти край давній суперечці Греції з сусідньою Македонією.

Як результат, суперечку країни вирішили, Македонію запросили в НАТО, а двох російських дипломатів виставили за двері Греції. У той же час, наприклад, Угорщина, Італія, Чехія – країни, уряди яких відкрито заявляють про бажання шукати з Росією шляхи примирення за будь-яких умов. Цікава і позиція Франції. Адже, з одного боку, президент Макрон критикує Росію за її агресію та закликає до поглиблення санкцій. Та з іншого – говорить про неможливість миру в ЄС без Росії.

Яскравий приклад економічної прагматики – Німеччина, для якої «Північний потік – 2» в політичному сенсі несе ризики (адже Європа знову стає залежною від російського газу, який вже давно є інструментом політичного впливу), а з економічної точки зору – вигідний проект.

Таким чином, в ЄС можуть багато говорити про мобілізацію в боротьбі проти російської агресії, про диверсифікацію газу, про необхідність об’єднуватися і захищатися від кібератак. Однак розділеність еліт «Старого континенту» очевидна. І вона може стати ще більш реальною в наступному році, коли відбуватимуться вибори до Європарламенту та, як наслідок, формуватимуться інституції ЄС.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram