За відсутності більшої частини архіву "Основи" достеменно реконструювати її передплатну ситуацію неможливо. Однак за підрахунками В. Дудка, здійсненими на підставі різнорідного джерельного матеріалу, в 1861 році вона мала близько 1400 передплатників, а 1862-го ‒ близько 900. Тим часом для "виживання" літературно-наукового ("товстого") журналу, потрібно було 2‒3 тисячі передплатників.

Читайте також: Навіщо українській книжці Чехія

Подібну ситуацію маємо й нині з тією різницею, що "Основа" видавалася в умовах Російської імперії, а не в умовах Української держави, також в обставинах майже 100% безграмотності сільської маси українців.

Про що це свідчить? Наша суцільна грамотність (вміння читати) – поняття відносне, інтернет (поінформованість) – зовсім не свідчення освіти. Українська держава у сфері освіти й книговидання практично не працює. Наша освіта й книговидання – сліпі набої. Їх замінює інтернет, російська попса й російський переклад.

Читайте також: Як інтернет робить кожного з нас "трохи більше фашистом". ВІДЕО

Взагалі інтернет й інтелектуальне піратство, до якого росіяни ставлять не тільки лояльно, навпаки, заохочують його, бо це засіб російського впливу, – великий виклик для нашої державності.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram