Коли повертаєшся до Києва після кількох днів відсутності, довго не можеш знову зрозуміти, чому всі ці люди ходять так близько до тебе. Думаєш, чому вони так не поважають свій і твій особистий простір, чому на ескалаторі в метро вмикають гучно найтупішу музику на своєму телефоні, чому співають у натовпі – невже тут самі неадеквати зібралися?

Є таке явище – рекламна сліпота: коли дикої стихійної реклами настільки багато, що мозок людини автоматично вважає її за сміття і не допускає до уваги. Тобто всі ваші вивіски, що перекрикують одна одну, – це шум, з якого ніхто не виокремлює слова, це неефективно.

Читайте також: Берлін – це правильний Київ. ФОТО

У мегаполісах, подумалося мені, розвивається подібна сліпота – сліпота на людей. Їх завжди настільки багато, й так рідко зустрінеш знайомих, що якось автоматично перестаєш зважати на них. Доки на ногу не наступлять чи не полізуть під пальто у транспортній тисняві звісно. А тут виникає якесь дивне збайдужіння до найсвятішого – що люди скажуть.

У великих містах нецікаво вдягатися епатажно – це насправді нікого тут аж так не вражає. Це відчудження додає нам відчуття самотності, бо у великому місті – ти самотній у натовпі, у малому – ти завжди мимоволі стаєш частиною хай навіть ситуативного колективу, байдуже, хочеш цього чи ні. Чому в маленьких містах жінки завжди мусять мати вигляд при повному параді – в них постійно зависокий шанс зустріти як не колишнього, так майбутнього, найзапеклішу подружку чи ще когось, на чию думку треба зважати. У великому місті хоч бігуді в метро не знімай – невелика справа.

Читайте також: Горизонтальний Копенгаген: Данія – країна рівних і рівності

Або, наприклад, роздягалка у спортклубі та якась панна, що вважає себе доглянутою, дістає балончик дезодоранта і щедро зрошує ним себе всю, забуваючи, що за 10 см сидять інші, й цей спрей прямісінько виїдає їм очі легені та мозок. Хочеться сваритися. Та це в неї не зі зла й не навмисне, це побічний ефект мегаполіса – сліпота на людей. Коли просто на них не зважаєш.

Від неї добре допомагають подорожі – коли змінюєш різкість та фокус. Коли дивишся на все уважно і знову починаєш бачити. Людей у натовпі, а не натовп із людей, наприклад. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram