Враження у європейських столицях від новин з України таке, що у нас хочуть побудувати етнонацію методами і механізмами 19-го чи першої половини 20 сторіччя. Це можливо, але ціну за це прийдеться заплатити таку ж, як окремі з них свого часу. 

У сучасному ж світі визначальним є не етнонація і навіть не етнодержава. Визначальним є громадянин і головним для громадянина є не нація і не держава – а інституції, які спроможні захищати його права і інтереси та надавати якісні послуги.  Все. 

І якщо послуги краще можуть надавати наднаціональні інституції, то відповідні повноваження потрібно передати їм.

Наприклад, регулювання економічної діяльності і торгівлі. Якщо ж інший тип послуг краще надає місцева влада чи регіон – то туди ж і передаються відповідні повноваження.

Як то освіта, культура і все, що спроможнівзяти на себе громади чи регіони...

Читайте також: Захистити інформаційний простір: європейські методи замість російських

Саме на цій логіці і побудоване благополуччя сучасних країн. Іншої логіки навіть у європоскептичних країнах сьогодні не існує. А спроби побудувати державу в центрі Європи на основі “мова, церква, армія” можна порівняти хіба що із спробами зробити сучасну мікрохірургічну операцію за допомогою первісної кам’яної сокири. Відрубати руку чи голову можна.

Вилікувати хворобу – ні.

Головним для України протягом минулих і майбутніх десятиліть було і залишається побудова власних ефективних інституцій, які можуть зробити країну зручною і привабливою для власних громадян.

Цього не було зроблено до Майдану, цього не робиться і зараз. Замість інституцій, замість знищення корупції, замість створення робочих місць чи побудови доріг та інфраструктури суспільству насаджують етнонаціоналізм – мова, церква, привітання...

Насадження власних інтерпретацій як державної ідеології і знищення внутрішнього опонента як ідейного ворога... Нагадує те, що в Європі згадують виключно як помилку, яку не можна повторювати. Не можна боротися з Росією такими ж методами, як Росія. Ми тоді просто перетворимось на україномовну Росію, а не на частину багатокультурної і багатомовної Європи.

Читайте також: Урядова атака на інформаційний простір

Це деякі з враження від цілого дня дуже інтенсивних дискусій у Відні у рамках декількох заходів, організованих нашими європейськими партнерами. Хоч у центрі обговорення було питання врегулювання конфлікту на Донбасі, але під враженням новин з Києва значно більше обговорювалась ситуація в цілому в країні.

За подіями в Україні слідкують, але логіку країни, яка кричить про євроінтеграцію, але насаджує неєвропейські практики методами російського авторитаризму, не сприймають.

Добре розуміють, чому і у чиїх інтересах це робиться, але точно не підтримують. Залишається лише сподіватися, що після виборів все це припиниться і політична еліта повернеться обличчям не до виборця, а до громадянина. І буде спроможна нарешті побудувати ефективні інституції, а не маніпулювати ідеологічними кліше.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram