Та чи виграє Рада Європи і ПАРЄ, якщо там буде країна, що їм диктуватиме свої умови? Про це в блозі НВ пише Володимир Огризко.

Вчорашня перемога над Росією в ПАРЄ – не остаточна. Та це позитивний крок, який безумовно треба вітати: на цьому етапі наступ вдалось зупинити і змусити найбільш проросійських лобістів цієї структури трохи охолонути.

Серед доброго також те, що в ПАРЄ почались реальні розмови про виключення Росії з Ради Європи взагалі. Раніше це було табу – на цю тему ніхто навіть не хотів голосно говорити. Дуже добре, що в ПАРЄ існує група активних депутатів, які не дозволяють маніпулювати собою.

Є речі, які ми не можемо оминути своєю увагою. По-перше те, про що свідчать виступи послів: у багатьох столицях готові пробачити Росію. Такі ж настрої, вочевидь, панують і у кількох депутатських групах у ПАРЄ. А це значить, що по лінії парламентської дипломатії ще не все зроблено: ми не донесли цим людям про неприйнятність такої позиції. І потім, рішення лише перенесено – не прийнято. Тому загроза реваншу залишається. Звідси простий висновок – добре, що вдалось. Але цього недостатньо, щоб почуватись у безпеці.

Тому мені здається, що роботу треба не лише продовжувати, а і посилювати. І по лінії двосторонніх відносин з країнами, які наразі займають неадекватну позицію щодо Росії, і з тими країнами, чиї депутати вважають, що Росію можна пробачити навіть коли вона і пальцем не ворухнула, щоб виконати резолюцію ПАРЄ. Треба, щоб наступної сесії, де відбудеться продовження дискусії, резолюція була заблокована.

Читайте також: "Ему всё равно уже ничего не поможет", – политолог о Новинском в ПАСЕ

А якщо говорити стратегічно, то нам слід переводити дискусію з виключення Росії з Ради Європи в практичну площину. І пояснювати, чому це потрібно. Бо коли принципи та правила фінансування організації порушують – за це треба карати. Покарання прописано в документах: коли країна два і більше років не платить свої внески – її слід виключити. Це все дуже формально – без ідеологічних чи будь-яких інших підстав.

Говорять про можливу кризу Раду Європи: мовляв, коли Росія піде, то потягне за собою дружні їй європейські країни. Та невже серйозні аналітики думають, що Угорщина та Італія можуть вийти з Ради Європи, залишаючись країнами ЄС і НАТО? Це типова спекуляція. Шантаж, яким Росія займається в ПАРЄ та Раді Європи вже кілька років. Вибачайте, та коли одна країна в реальному значенні цього слова бере в заручники всю організацію, то кому така організація потрібна? Треба ставити питання інакше – а чи виграє Рада Європи і ПАРЄ, якщо там буде Росія, що диктуватиме всім свої умови?

Читайте также: Тролінг путінської пропагандистки українською делегацією в ПАРЄ: як це було і що побачили глядачі за поребриком. ВІДЕО

З іншого боку, там справді є кілька країн з пострадянського простору, які в разі виключення Росії та під її тиском можуть припинити свою участь в організації. Чи щонайменше заморозити. Згадайте випадки так званої «ікорної дипломатії». Певна загроза існує. Та знову ж таки – тримати в своєму складі тих, хто підриває діяльність усієї структури, немає сенсу.

Розмови про те, що таким чином ми втратимо вплив на ситуацію з правами людини в Росії, мені здаються наївними. Бо жодного реального впливу на це Рада Європи досі не мала. З теперішнім режимом і не матиме.

Такі самозаколисуючі заяви не мають під собою підґрунтя. А тому я не бачу великої трагедії в тому, щоб Рада Європи стала стрункішою, більш об’єднаною, та з країнами, які справді хочуть забезпечення прав людини. А робити вигляд, що останні забезпечені та диктувати цій структурі свої вимоги – значить просто звести організацію нанівець.

Раді Європи – і не тільки їй – настав час проявити рішучість. Якби тільки самим європейським політикам цієї рішучості не бракувало.

 Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram