Рано чи пізно україномовні батьки опиняються в ситуації, коли їхні діти починають асимілюватись під російськомовне середовище. Хтось – більше, хтось – менше.  Колись український педагог Василь Сухомлинський сказав: «Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити». Як виховати українськомовну дитину в російськомовному оточенні? Як навчити дитину любити рідну мову?

Про це для UAINFO розповіла доктор філологічних наук, академік АН ВШ України Лариса Масенко. 

Домінування російської мови у середовищах великих міст створює чималі проблеми у вихованні дітей з українськомовних родин. Адже щойно коло контактів дитини виходить за межі сім’ї, вона потрапляє в оточення, де переважно говорять іншою мовою.
    
Попри те, що українській мові надано статус державної, реальної підтримки держави за всі роки незалежності вона не мала, відтак значних змін у мовній  ситуація країни на користь державної мови не відбулось. 

Як на початку 90-х, так і зараз у більшості київських шкіл українськомовні діти становлять меншість (часто це всього дві-три дитини). Звісно, в оточенні російськомовних дітей у дитсадках і школах вони починають пристосовувати своє мовлення до мови більшості однолітків, вставляючи в українське мовлення російські слова, або ж взагалі починають говорити мішанкою з двох мов.

Читайте також: Письменник: Мовний кордон – один із головних чинників виживання України
    
На превеликий жаль, у нашій педагогічній науці  надзвичайно актуальна проблема специфіки навчання й виховання дитини у двомовному середовищі,  нікого не цікавить. 

Серед маси дисертацій, захищених за спеціальністю «педагогіки», я не знайшла жодної, яка б порушувала зазначену проблему і давала практичні рекомендації з цього приводу. 

Фактично відсутній в нашій гуманітарній науці, і такий важливий для розгляду проблем двомовного виховання напрям, як психолінгвістика, що пояснюється її пострадянським станом.  Натомість багато таких досліджень існує в педагогіці і психолінгвістиці в країнах Європи і США. Щоправда, там вони підпорядковані іншій меті, а саме завданню успішної адаптації до навколишніх мовних середовищ дітей з емігрантських родин, проте чимало вироблених там методик навчання дітей в умовах білінгвізму можна було б використати і у нас. 
    
Тому можу викласти з цього приводу лише деякі міркування. Виходячи з власного досвіду виховання українськомовної дитини в російськомовному оточенні  Києва і з досвіду обговорень цієї теми зі студентами, можу порадити таке: коли Ваша дитина починає говорити сумішшю з двох мов, час від часу виправляйте її і пояснюйте різницю між двома мовами, але не перетворюйте це у повсякчасну смиканину, бо це може спричинити формування у неї комплексу неповноцінності щодо її мовної поведінки. У дітей гнучка психіка і з часом (у кого швидше, у кого повільніше) у них з’являється здатність розрізняти українську і російську мови як окремі, тобто замість змішаної двомовності (суржику) формується так звана координативна двомовність – той вид білінгвізму, за якого системи двох мов у свідомості чітко розведені. 
    
Водночас українськомовним батькам треба докладати зусилля для забезпечення дитині повністю української родинної атмосфери: читати їй до певного віку лише українські книжки (на щастя, в останні роки у нас з’явилось чимало видавництв, які публікують гарні книжки для дітей), ще важливішими є аудіовізуальні засоби (тут ситуація гірша, і все ж, попри засилля російськомовних мультиків, можна знайти й українськомовні).

Читайте також: Нардеп: Одне з головних завдань мовного закону – зробити українську модною
    
Безперечно, у мовному вихованні дитини багато залежить і від вихователів у дитячих садках. У випадках, коли вони переходять у спілкуванні з дітьми на російську, батьки мають право вимагати від них дотримання мовного режиму. 
    
У тих родинах, де вживають обидві мови, або ж російська переважає, має бути серед родичів хоча б одна людина, яка говоритиме з дитиною лише українською, ніколи не переходячи на російську. Тоді в дитячій свідомості цей родич (чи родичка) асоціюватиметься лише з українською мовою і це сприятиме формуванню її як координативного білінгва.
    
Насамкінець хочу висловити сподівання на активізацію після Революції Гідності громадських організацій і рухів за захист прав громадян на вживання української мови в усіх сферах суспільного життя. 

Якщо Закон 5670д «Про забезпечення функціонування української мови як державної» буде ухвалено в другому читанні без суттєвих поправок, то українська мова нарешті отримає державну підтримку, що значно полегшить батькам справу виховання у дітей любові й поваги до української мови й культури, а отже української мовної й національної свідомості.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram