Невиправдано млявою виявилася реакція української спільноти на відкриття кримінальної справи проти українського історика з Польщі Григорія Купріяновича. 

За що його польська влада пробує засудити? 

На думку воєводи Люблина, за вчинений проти Польщі злочин. На думку українців діаспори, за спробу публічно скористатися правом українців на власне бачення історії.

Читайте також: Про справжніх читачів та імітаторів

Отож, за виступ доктора Купріяновича на мітингу за участю Президента України 8 липня ц.р. щодо пошанування українськими поляками пам’яті безневинно убієнних у селі Сагринь 1944 року поляками десятків наших земляків. 

Мовчить зосібно і наше збайдужіле і, як виявилося, дещо проросійське керівництво Національної спілки журналістів. Бо знайшло час голосно і, на мою думку, не зовсім переконливо «висловило стурбованість» нібито недемократичними рішенням Верховної Ради присадити знахабнілих україножерів із кількох так званих національних українських телеканалів.

А от публічно, своїм авторитетом, закликати колег активніше долучатися до правдивого базованого на документальних фактах, спогадах живих очевидців «літописання» тих же волинських подій на Холмщині і Підляшші, щоб ствердити українську правду, бажання і часу не виявилося.

Читайте також: Як польські чоловіки спілкуються з українськими жінками

Як не виявилося снаги стати на захист земляка-дослідника, публікації якого друкує чи не вся преса діаспори. А саме тут ми ганебно програємо інформаційну дискусію з нашими західними сусідами у контексті неупередженого пізнання таких сторінок польсько-українських взаємин. 

Прикро, але сьогодні правдивим адвокатом доктора Купріяновича міг би сміливо стати… Іван Огієнко (митрополит Іларіон).

Про все це від чесно, переконливо і з фактами в руках сказав на весь світ понад 70 літ тому. 

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram