Прямі вибори Президента Грузії проводять сьогодні востаннє. Вже через 5 років вступлять в силу зміни до Конституції і обирати Президента у парламентській республіці буде Виборча Колегія, яка складатиметься з 300 членів.

Ці президентські вибори мають декілька особливостей, дещо дивних:

–  Вперше партія влади, а саме "Грузинська мрія" не виставляє на передвиборчі перегони свого кандидата. Кажуть, попри різголосся в партії, Бідзіна Іванішвілі таки вирішив надати підтримку так званій незалежній кандидатці Саломе Зурабішвілі. Багато хто так і не зрозумів вибору оліграха;

– Вперше провладний кандидат програє соціологію кандидату від опозиції;

– Вперше в опозиційному таборі відбулось масштабне об'єднання політичних партій задля перемоги на президентських виборах.

А тепер по порядку.

Серед 25 зареєстрованих кандидатів в Президенти, найзапекліша боротьба точиться між трьома колишніми міністрами закордонних справ президента Саакашвілі.

Читайте також:  Журналист: "Грузинская мечта" доживает свои оставшиеся полтора года

Отже, хто вони:

1. Саломе Зурабішвілі народилась в інтелігентній сім'ї політичних грузинських емігрантів у Франції. Після року роботи послом Франції у Грузії (2003-2004 рр), була запрошена Михайлом Саакашвілі на посаду міністра МЗС Грузії. Вона приймає пропозицію, отримує грузинське громадянство, за рік роботи її звільняють і вона переходить у жорстку опозицію до президента. Попри саме її вклад у грузинсько-російський договір про виведення російських баз з території Грузії, Саломе продовжують вважати пропросійським політиком. Після свого переходу в опозицію до Саакашвілі, Саломе написала книгу мемуарів. Саме уривки з тієї книжки РФ використовувала проти Грузії як докази в Гаазькому суді. Зурабішвілі вважають непередбачуваною політикинею. Можливо, саме через це її і не висунуто від "Грузинської мрії" офіційно. Але підтримку і від партії, і від Іванішвілі вона отримує. Ця дама – блакитна троянда.

2. Григол Вашадзе – міністр МЗС Грузії (2008-2012 рр). Випускник Московського державного інституту міжнародних відносин, співробітник МЗС СРСР. Його дружина – відома прима-балерина Ніно Ананіашвілі, яку в Грузії дуже люблять та поважають. І саме тому вона, на запрошення Михайла Саакашвілі, у 2004 році погодилась очолити балетну трупу Грузинського театру опери та балету. Григол вважається лідером соціології президентської гонки і має 37% довіри (дані Edison Research 15-24.10.2018). Він і досі вважається прихильником і послідовником Саакашвілі, відповідно його і висунено від Єдиного національного Руху. Окрім того, він вважається народним партійним улюбленцем.

До речі, два цікавих моменти для українського читача: кандидатуру Вашадзе на президентських виборах підтримало 7 політичних партій (таки зумівши об'єднатись), їхній альянс отримав назву "Сила в Єдності"; і до речі, виборчий штаб очолює Георгій Вашадзе, відомий україняцм тим, що допомагав Президенту України Петру Порошенку готувати законопроект про антикорупційний суд.

3. Давид Бакрадзе – висуванець нової партії, яка відкололась від Єдиного національного Руху у 2017 році і має назву "Європейська Грузія". Був очільником МЗС у 2008 році. Попри різку критику його колегами Михайла Саакашвілі, все ж він публічно стримується у своїх висловлюваннях по відношенню до останнього. Європейська партія та "Сила в єдності", що підтримує Вашадзе, підписали меморандум, який передбачає підтримку у разі проходження одного з двох опизиційних кандидатів у другий тур.

Читайте також: Правительственная чехарда в Грузии

Останні двоє кандидатів представляють табір червоних троянд. Відтак, сьогодні будемо спостергіати не просто битву особистостей, а й протистояння двох політичних ваговиків, які стоять за цими персоналіями – Бідзіна Іваншівлі, лідера "Грузинської мрії", який своїм символом має синій колір та Михайло Саакашвілі, лідер революції троянд у 2003.

Що ці вибори дають Грузії та Україні?

Отже, мова про те, що вперше з 2012 року, відколи команда Іванішвілі виграла парламентські вибори, таким чином, фактично відсторонивши від влади Михайла Саакашвілі, виборчі настрої громадян Грузії можуть надати перевагу опозиційному табору.

Якщо все ж таки опозиції вдається вибороти перемогу, то це означатиме повернення попереднього Президента Саакашвілі до Грузії. А його присутність в публічній грузинській політиці тягне за собою цілий ряд логічних нових політичних протистоянь і зміни владних розкладів. До речі, про великі плани в рідній країні президентського подружжя вже заявила і дружина Сандра на недавній прес-конференції в Грузії.

Курс до членства в НАТО буде поглиблюватись, і Грузія для України залишатиметься форпостом захисту (безпеки) в кавказькій частині Чорного моря.

Ну, і найцікавіше – і в Грузії, і в Україні майже в один період часу відбуваються президентські вибори, які для Михайла Саакашвілі – як президента Грузії, так і українського політика, будуть роковими на найближчі 5 років. У випадку перемоги провладних сил в обох країнах, в нього залишається мало шансів повернення на рідні землі.

Але, якщо опозиція в Грузії виборює перемогу, а Україна обирає не Петра Порошенка, то вмикається зелене світло по двом фронтам. І тут відповідь за самим Михайлом – яку країну він обере для продовження своїх політичних планів.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram