Неймовірно задоволений тим, як розділилися російський та український медіапростори – і простори соціальних мереж – у день сторіччя комсомолу.

У Росії про це не згадував тільки ледачий. Путинці згадували, яким чудовим був комсомол, ліберали – яким він був огидним, об'ектівісти, як зазвичай, закликали бачити позитивну й негативну сторони, як у Сталіна. І всі гуртом – чи то через вік, чи то через традицію – згадували про свої інтимні контакти з комсомолками, так, ніби в Радянському Союзу можна було вступити в порочний зв'язок із представницею якоїсь іншої молодіжної організації.

Читайте також: Гібридний маскульт – коріння російської агресії

А в українському сегменті про ювілей комсомолу згадали хіба що медіа, які традиційно орієнтуються на кремлівську повістку, на кшалт горезвісної "Страни.ua". Ніхто нікого не вітав, ніхто нікого не засуджував, ніхто не хвалився випадковим сексом у перерві пленуму.

І це при тому, що серед моїх друзів у фейсбуці – троє колишніх перших секретарів ЦК ЛКСМУ (але про ювілей природним чином згадав тільки той, що живе в Москві). Але й вони вже давно в іншому житті, де ніякого комсомолу немає й не проглядається.

Читайте також: Анатомія совкової ностальгії: що лишається непоміченим

Та й сам я, якби не російські користувачі, ніколи би про його ювілей не пам'ятав – не зважаючи на те, що працював тоді з кожним із цих трьох перших секретарів і був кореспондентом головної комсомольської газети України.

Втім, для нас навіть тоді, у 1980-1990-і роки, мало значення не те, що ця газета формально ще була "комсомольською", а те, що фактично вона вже була українською. Цим ми від росіян і відрізняємося.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram