Цими днями відзначаємо 81 річницю розстрілу в урочищі Сандармох трьохсот найкращих представників української інтелігенції, пише у своєму блозі на "Новому часі" міністр закордонних справ України Павло Клімкін. Разом із ними була розстріляна  культура європейської України, а наш цивілізаційний розвиток було відкинуто на десятиліття назад.

Рік тому у своїй статті, присвяченій 80-й річниці Сандармоху, я нарікав на те, що ця подія не знайшла належного відгуку в українському суспільстві, й що ми досі не усвідомили глибину трагедії та масштабів утрати.

Сандармох, безперечно, має стати скорботним національними символом, нагадуванням і застереженням, що єднає і мобілізує на боротьбу.  Ми зобов’язані повернути Сандармох в наші душі, так, як повернули Голодомор. І це не тільки моральний обов’язок перед загиблими. Було б великою помилкою вважати пам'ять про Сандармох просто даниною минулому, яке на практиці не стосується нашого сьогодення.

Читайте також: Страшна історія урочища Сандармох

Стосується, і дуже сильно. Бо злочин Сандармоху триває і сьогодні. Полягає він у брутальних спробах убити чи хоча б підмінити пам'ять про Сандармох. А здійснюють його прямі ідеологічні нащадки катів із НКВД, які нині захопили владу в Росії.

Нинішній російський режим ще 2016 року заарештував історика карельського відділення Меморіалу Юрія Дмитрієва, ученого-ентузіаста, який відшукав місце розстрілу в Сандармосі та зробив усе, щоб правду про цей злочин дізнався весь світ. Проте звинуватили його не в цьому, а у "виготовленні дитячої порнографії". Сфальсифікована справа розвалилася, але нещодавно проти нього висунули нові звинувачення і знову в педофілії. Знайомий почерк, чи не так? Мета ФСБ не просто заткнути рота непокірному історикові, але й зганьбити його особисто, а разом із ним і його справу.

Паралельно із цим російські експерти з пропагандистських спецоперацій запустили дезінформацію, нібито в Сандормосі "фінські окупанти" розстрілювали радянських військовополонених. Хоча ніяких документальних підтверджень немає,  26 серпня цього року так звана експедиція Російського військово-історичного товариства за підтримки Міністерства оборони РФ розпочала свої розкопки в урочищі. Фахівців-істориків і членів Меморіалу військові до робіт не допустили. Мета спецоперації зрозуміла – перетворити Сандармох на меморіал Червоної армії, а пам'ять про жертв сталінського терору затерти й витіснити із суспільної свідомості.

Отже, Сандармох не в минулому, сьогодні він став частиною гібридної війни, якою Москва супроводжує агресію проти України.

Читайте також: Не гребують нічим: як у Росії бояться історії та борються проти неї

Без відродження культу Сталіна, без замовчування правди про злочини своїх попередників нинішні російські керівники не зможуть гарантувати собі збереження безроздільної влади й безкарного продовження своєї параноїдальної політики. Єдине, в чому вони могли б звинуватити Сталіна, так це в тому, що він не встиг довести свою чорну справу до кінця.

Маємо чітко розуміти, що метою російської агресії проти України в 2014 році був не Крим, не Донецьк і Луганськ і навіть не створення Новоросії. Метою було повне знищення держави Україна. Не сумніваюся, остаточне вирішення питання "українського націоналізму" також входило в плани Кремля. Про це свідчить, зокрема, типово НКВДистський терор, який окупанти нині здійснюють в Криму та на Донбасі.

Інколи деякі європейські політики запитують мене, заради чого ми ведемо боротьбу й чи не краще було б прийти до такого-сякого компромісу й "зовсім трошки" поступитися незалежністю. У відповідь я серед іншого нагадую їм і про сталінські репресії. Коли долю України вирішують не українці, це спричинює проблеми. Коли ж її долю вирішує Росія – це національна катастрофа. Тому ми не в праві забувати трагедію Сандармоху. Тому в нас немає іншого виходу, окрім як перемогти. Слава Україні! Героям слава!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram