Навіщо Путін їде до Макрона
11 листопада цього року в Парижі мають пройти урочисті заходи з нагоди 100-річчя закінчення Першої світової війни 1914-1918 років, на які начебто збирається й Володимир Путін, і в рамках яких вже попередньо анонсовано зустріч американського і російського президентів.
Звичайно, запрошення російській стороні за протоколом мала б направляти французька сторона. При цьому, таке рішення офіційного Парижу наразі виглядає, як доволі суперечливе. Особливо дивно воно бачиться на тлі нещодавніх серозних звинувачень на адресу Росії з боку Великобританії – найбільшого і найвідданішого союзника Франції в роки і Першої, і Другої світових війн. Адже, як відомо, під час нещодавньої сесії Генеральної Асамблеї ООН прем'єр-міністр Тереза Мей прямо звинуватила Росію у порушеннях міжнародного права – "від захоплення чужих територій до безрозсудного використання хімічної зброї".
Читайте також: Лишь 5% россиян смогли позволить себе отдых за пределами РФ
Узагалі вельми помітно, що Францію після абсолютної європейської гегемонії часів короля-сонце Людовіка XIVта славетних днів імперії Наполеона І, певним чином гризе купа комплексів. Здається, там мали б бути задоволеними офіційним ядерним статусом, пристойним економічним потенціалом та величезними культурними впливами, однак дехто ще й має великі європейські амбіції.
В Росії, до речі, це добре знають і за потреби вправно використовують. Не випадково, з Кремля постійно натякають, що партнерські російсько-французькі відносини мали б додати Парижу політичної ваги у Європі.
Читайте также: Імла над Росією густішає
Мабуть, звідси випливають й останні ініціативи президента Франції Еммануеля Макрона, який виступає за цілковите оновлення відносин з Росією після завершення холодної війни й оголошує про те, що "стратегічні відносини" з Росією важливі з точки зору "стабільності" Європи. Він очевидно вважає себе реалістом у міжнародній політиці, однак із драматичної історії Європи ХХ сторіччя добре відомо, що саме так звані реалісти й помилялися найбільше у своїх зовнішньо політичних розрахунках. Свідченням цього зокрема є й одна з наймерзенніших капітуляцій в історії, відома під назвою Мюнхенської угоди 1938 року.
Вбачається, що замирити Росію або побудувати з нею "стабільність в Європі" Франції й сьогодні навряд чи вдасться, особливо у світлі неоднозначного сприйняття агресивного курсу путінського режиму в країнах Східної Європи.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки