Був анекдот: депутат Верховної Ради СРСР повертається додому після сесії; і мовчить; слова сказати не може. Дружина запитує: "Ти втомився?". Він піднімає руку. "Обід дати?" – він піднімає руку. "Горілочки налити?" – бурхливі, тривалі оплески. Власне, це не анекдот. Лише ці два жести на сесії вищого демократичного органу величезної країни використовувалися. Азбука глухонімих зведена до дикунського мінімуму.

Ми любимо керівництво. Ми підкорюємося йому …

"Де руки тягнуться хвойним лісом

перед дрібним, але хижим бісом

і в роті слина холодна" – писав Йосип Бродський.

Навіть нецивілізована бійка у Верховній Раді мені миліше одностайного голосування.Тому що це, принаймні, видовищно, і відображає як емоції, так і особисті якості народних обранців. Голосування в Держраді Росії, як завжди, – одноголосне; не виражає нічого, окрім безмежної відданості й покірності. Це – автоматичний акт, у якому нема нiчого людського: ні розуму, ні емоцій.

Читайте також: Життя в ''ЛНР'': зарплату не платять, ліки розікрали. За що боролись, луганчани?

Я згадую все це у зв'язку з минулими "виборами" в "ДНР-ЛНР". У них теж не було нічого демократичного, і, вибачте, нічого людського. Черговий раз спрацював автомат радянського виробництва – псевдодемократичний автомат Калашнікова.

Як ми повинні ставитися до виборів на Донеччині? Ми не повинні помічати їх. Вони нічого не змінили ні в сепаратистських утвореннях, ні в Україні. Це була імітація виборів. Демонстрація того, у що ніхто ніколи не повірить. Це вибори, яких не було.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram