Після моєї колонки про те, що ніхто не винен у бідності України, крім неї самої, вийшла навіть вийшла колонка-відповідь, де пишуть, що ваш покірний слуга трішечки (або сильно) маніпулятор, і народ не винен у тому, що бідний, пише у своєму блозі на "Новому часі" інвестиційний банкір Сергій Фурса. А винні, значить, інші. І навіть вийшов перелік цих інших, який я тут просто скопіюю. Не вважайте за крадіжку інтелектуальної власності.

Отже, хто винен.

"Я вас запевняю, легко ідентифікувати:

– популістів, які щорічно продовжують мораторій на продаж землі, тим самим ставлячи Україну на один рівень із кількома найвідсталішими країнами світу;

– чиновників, які продаючи інтереси країни за копійки, дозволяють розкрадати стратегічні підприємства й переконують нас у тому, що, крім аграрного шляху розвитку, варіантів немає (на догоду, до слова сказати, "друзям" зі США та Європи, яких так само легко можна ідентифікувати);

– людей, які замість розвитку заводів в Україні закуповують тепловози, вертольоти і трамваї в Європі. Знову-таки, на догоду тим самим "друзям", прикриваючи свої меркантильні інтереси жалюгідними виправданнями про якість нашої техніки, хоча вона активно знаходить своїх покупців за кордоном...;

Читайте також: Політична хвороба "хохлізму" іноді здається невиліковною – Портников

– людей, які замість стратегічного розвитку країни, збільшення видобутку газу, впровадження енергоефективних технологій, тотального пропагування економії енергоресурсів і заміни їх на альтернативні джерела енергії, дедалі тугіше затягують газовий і нафтовий зашморг на шиї країни;

– суддів, які дають санкції на обшук інвестиційних та IT-компаній, як і оперів, які ці обшуки проводять, відбиваючи найменше бажання займатися бізнесом у нашій чудовій країні;

– олігархів і держчиновників, що стоять за розпилом державних дотацій..."

На цьому цитування закінчимо. І продовжимо наш епістолярний роман. У мене є що відповісти на це.

По-перше, у статті йшлося про те, що Україні ніхто не заважає, крім самої України. Це була відповідь на спроби популістів сформулювати, що якісь зовнішні сили – світова закуліса, США, Сорос – заважають Україні досягти успіху. Й навряд чи хтось скаже, що перелічений список зверху не є частиною України.

Це все ми, Україна. Всіх чиновників і популістів не надіслали до нас із Марсу, вони – частина країни. Це наша власна проблема. І нам треба розв'язувати її – ось список, а не говорити, що нам хтось заважає.

Тож насправді в опонента, який за старою доброю звичкою одразу переходить на особистості та звинувачує автора в маніпулюванні, думка насправді мало чим відрізняється. Просто він прочитав не те, що було записано. Оскільки ваш покірний слуга якраз і говорив, що не можна переключатися з реальної проблеми, корупції та популізму, на умовного зовнішнього ворога.

На цьому можна було б закінчити, якби не одне "але". Інфантильність.

Читайте також: Як соціальна допомога перешкоджає успішності України

Тому що відповідь "народ не винен, це все сволота, яка заважає жити" – вона дуже інфантильна. Всі ці люди – популісти, чиновники, силовики, олігархи – вони ж не тільки не надіслані з Марсу, а користуються підтримкою того самого народу. Тому що політики-популісти потрапляють у владу тільки після того, як народ за них проголосує. До того ж робить це умовний "народ" із завидною постійністю. Навіть незважаючи на корупцію та бідність. Люди знову і знову довіряють владу тим, хто їх привів до цієї бідності.

Тому що олігархи, звісно ж, вороги народу, але українці, що працюють на їхніх заводах, голосують точно за вказівкою цих олігархів. Як скаже власник заводів-пароплавів, так маленький українець, який на нього працює, і проголосує. Хоча ніхто ж не стежить за ним у кабінці. Він просто слухняно виконує волю. Ба більше, навіть ті українці, які начебто не працюють на олігархів і вважають їх ворогами країни, ввечері приходять додому й дивляться телевізор. Де кожен канал належить олігархові. І люди слухаються їхніх вказівок, які ті передають через "ящик". І люди починають ненавидіти Супрун, не замислюючись, що якщо на олігархічному каналі сказали, що вона "зло", то це найкращий комплімент, який міг би бути.

Люди самі обирають міських голів, які влаштовують забудову міст, або роблять передоплату за тендером, який до цього самі ж й організували для своїх. Люди бачать це і продовжують обирати тих самих очільників міст. А потім ми говоримо, що "маленькі українці" не винні.

А хто тоді винен – ​​олігарх? Так це природно для нього, олігарха. Неприродно для людей – допомагати йому. Чиновник винен, що він корупціонер? Так у цьому його суть, він прийшов туди красти. Неприродно для людей підтримувати чиновника, коли за ним приходить НАБУ.

І так у всьому. Суспільство відповідальне за себе. Люди не діти, люди відповідають за свої вчинки. І бідність – це теж результат такої відповіді. Просто так ніхто не стає багатим. Для цього треба постаратися.

І ніхто замість "маленького українця" цього не зробить.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram