Чому Україна, в якій половина населення отримує виплати з бюджету, не може бути успішною.

Соціальна допомога – повинна бути винятком із правил, в ідеалі – тимчасовою та зі стимулом якнайшвидше її позбавитися. Неприродним є, коли соціальну допомогу отримує майже половина населення в умовах економічного зростання та великого попиту на робочу силу.

Соціальна допомога – може створювати неправильні економічні стимули, коли людині вигідно отримувати її якомога довше, приховуючи реальні доходи й не інвестуючи в енергоефективність у разі житлових субсидій. 

Читайте також: Переломна точка для України й нашої економіки

Соціальна допомога – ґрунт для корупції та популізму. При розподілі бюджетних грошей у країні на 130 місці зі 180 країн за рівнем корупції (ІСК) існуватиме ризик хабарництва. Єдиний спосіб його мінімізувати – зменшити обсяг грошей, який проходить через чиновників.

Половина населення, яка сидить на соціальних виплатах, обиратиме популістів, які обіцятимуть ці виплати зберегти або збільшити. Оскільки "безкоштовних сніданків" не буває, збереження соцвиплат відбуватиметься за рахунок тих сумлінних платників податків, які ці витрати покривають. 

Є ризик потрапляння до замкненого кола, коли все більша частина людей втрачатиме стимули до ефективної праці, приєднуючись до споживачів соцвиплат – електорального поля популістів. Тих, хто своїми податками покриває ці соціальні виплати, буде все менше. Єдиний спосіб для такої держави продовжувати існувати – заробляння на природних ресурсах із мінімальною доданою вартістю – експорт руди або cash crops. Але Україна вже активно використовує природні ресурси, отже, про швидке економічне зростання за такої економічної моделі можна забути. 

На постійній основі соціальну допомогу можуть отримувати лише ті, хто не може працювати – люди з обмеженим можливостями. 

Читайте також: Хибний шлях до соціальної справедливості через ментальну війну з багатством

Людина має право не працювати, але жити тоді має на власні заощадження або пасивні доходи. Це стосується не лише субсидій або іншої соціальної допомоги, але й пенсій. Зокрема, пенсіонери повинні жити на власні пенсійні заощадження, а не на солідарний внесок працездатного населення. Бо в солідарній системі закладається конфлікт поколінь, яким також користуються популісти. Політики отримують стимули до "розкуркулення" бізнесу на користь пенсіонерів, знищуючи стимули до підприємницької діяльності через збільшення податкового навантаження.

Як вийти із замкненого кола нарощування соціальних виплат? Одномоментна відмова може призвести до соціального бунту. Але потрібно знайти суспільний консенсус, хто має отримувати соціальні виплати, в якій формі та протягом якого часу. Допомогу від держави має отримувати лише той, хто фізично не здатен заробити собі на життя. Відповідно до цього, порахувати KPI як частку видатків до ВВП і частку кількості населення та розробити план досягнення його за три-п'ять років.

За цей час потрібно завершити верифікацію отримувачів суспільних виплат, у системі ЖКГ – запровадити ефективні стимули збільшення енергоефективності. У пенсійній системі – перейти від солідарної до накопичувальної.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram