На Форумі громадянського суспільства Євген Глібовицький звернув увагу на чотири проблеми, пише Валерій Пекар

1. Державні інституції не працюють, і громадянське суспільство створює паралельні інституції, тобто суспільство платить подвійну ціну. 

2. Коли активізм випереджає відповідальність, маємо пролетарський підхід до управління державою.

3. Громадянське суспільство перетворюється на соціальний ліфт, і це не є здоровим трендом.

Читайте також: Як покласти край пануванню демократичного феодалізму в Україні

4. Зв'язок між громадянським суспільством і бізнесом лише встановлюється, але саме він визначатиме подальшу долю громадянського суспільства.

Ми стоїмо на порозі льодовикового періоду, каже Євген, але маємо стільки часу, скільки треба (а можливо, треба дуже багато), хоча не маємо терпіння та здатності підвестися після того, як упали.

Громадянське суспільство мусить навчитися грати в довгу, а це означає дві речі:

1. Побудувати стосунки з бізнесом, бо бізнес звик працювати з ризиками, невизначеністю та довгостроковими процесами. 

Читайте також: Пекар: Наш основний ресурс модернізації – громадянське суспільство

2. Бути підзвітним, а це означає виправляти помилки. Прикладом є боротьба громадянського суспільства з корупцією: ми боремося з корупціонерами, а не з корупцією; ми боремося із системним явищем кампаніями; ми боремося з певними найвідомішими особами – а що ми робитимемо, коли особи зміняться, а проблеми залишаться?

Якщо громадянське суспільство не впорається з цими викликами, то стане замкненим кластером, іще одним видом ренти, яке обтяжує суспільство.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram