Наприкінці минулого тижня я мав честь виступати на Форумі громадянського суспільства (це таке найбільше щорічне зібрання, майже 2000 учасників з усієї України). Питання було щодо ролі громадянського суспільства. Нижче стислий виклад.

1. Для того, щоб зрозуміти роль громадянського суспільства в нашій країні, треба усвідомити, що це за процес, свідками й учасниками якого ми є. Це процес модернізації – комплексного переходу від олігархічного феодалізму до ліберального капіталізму, від обмеженого доступу екстрактивних соціальних систем до відкритого доступу інклюзивних соціальних систем, від постколонії до національної держави та політичної нації, від традиційної патерналістської системи цінностей до модерної раціоналістичної громадянської відповідальності, від кланової політики до сумлінного урядування. Модернізація – це складний перехід, який наразі здійснили 35-40 країн із приблизно 200, що існують нині (таким чином, заможність, справедливість і сумлінне урядування у світі є радше винятком, а не правилом).

Читайте також: Як покласти край пануванню демократичного феодалізму в Україні

2. Є три звичайні траєкторії модернізації. Перша, характерна для багатьох країн Західної Європи та заокеанського англосаксонського світу, полягає в поступовому проростанні нових цінностей, нових соціальних ролей, практик та інституцій, що врешті, протягом 250-300 років, втілюється в повноцінну політичну модернізацію. Друга траєкторія, характерна для багатьох модернізованих країн Азії, спирається на традиції сильної держави та громадянської слухняності, які освічений авторитаризм використовує для швидкої модернізації шляхом побудови нових інституцій, а наступні покоління поступово дотягують країни до демократичних практик. Третя траєкторія, яку можна було би назвати "за компанію", полягає у долученні країн до модернізованих інтеграційних об’єднань, де вони поступово "перетравлюють" свої старі інституції (приклади ви знайдете в Південно-Східній Європі).

3. Жодна із цих трьох траєкторій не може бути застосована до України. Ми не маємо 250 років у запасі, не маємо традицій сильної держави (на наших теренах сильна держава завжди була чужа й окупаційна) та слухняних громадян, та й "за компанію" нас не взяли. Наш основний ресурс модернізації – громадянське суспільство, а ще у пригоді стануть новітні технології. Саме громадянське суспільство, з одного боку, безпосередньо творить нові практики та інституції, з іншого боку, є джерелом кадрів для нової державної служби. Ця нова траєкторія буде характерна ще для декількох країн на різних континентах, що стоять на порозі модернізації, так що ми не лише працюємо на себе, а й створюємо новий унікальний досвід для них.

Читайте також: Вперед і вгору чи назад й униз – куди гойднеться наш політичний маятник?

4. Це тривалий процес, у жодному разі не спринт, а марафон. Значить, нам потрібні три речі, продовжуючи спортивну аналогію: по-перше, марафонці, здатні на тривалі навантаження, по-друге, естафета, коли стомлених і розчарованих змінюють нові свіжі та натхненні, по-третє, велосипед, тобто технологічні рішення, що дозволяють значно пришвидшити рух. І часом велосипед не треба винаходити наново.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram