Это произведение донецкий поэт Олег Короташ написал в ответ на призывы Юрия Андруховича и Василия Шкляра отделить от Украины русскоязычные регионы. 17 мая 2012 года администрация социальной сети Facebook удалила стихотворение с личной страницы автора. Без какого-либо предупреждения

Я пиячив у Краснодоні із Батькою Отаманом, 

на заводі у Краматорську читав рими рвано, 

до місцевих митців мене не душила жаба, 

бо ми діти однієї скіфської баби. 

Накурившись того повітря став новим Іллею, 

Донбас мене виорав, наче плуг ріллею, 

бо сидячи у Відні і відригуючи круасани, 

легко базарити про від’єднання Горлівки та Інкерману. 

І ось що вам скажу, мої браття-письменники, 

Ескулапи душі, – запишіть у щоденники: 

де б ви не були – заради харизми 

не мажте лайно на браму Вітчизни. 

Ви ж не нюхали КДБ та іржі в обоймі, 

молоді, а вже пишете п’єси про: «Зйобуймо!», 

звідки ж стільки холуйства і щурячого схрону, 

замість матюка відповідаю вам римою терикону! 

Розхристаною, хвилястою, на спирту і ножах, 

де метан у легенях, у крові – не страх, 

де кращих синів, наче гумус, шлаки, 

доїдатимуть ще довго місцеві раки. 

А вас виїсть власне бажання слави: 

де заплатять більше – гучніші октави! 

Але що ви скажете дитині рідній 

на могилах предків у чужій країні. 

UAINFO